Звіт за результатами моніторингу імплементації Національної стратегії у сфері прав людини

(І квартал 2016 року)

Підготовлений учасниками Меморандуму про співпрацю між представниками громадянського суспільства та Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини

 

Київ 2016

 

Редакційна колегія:

Ксенія Семьоркіна, Алла Блага, Богдан Мойса, Олена Семьоркіна, Олег Мартиненко, Дмитро Кабак

Звіт підготовлений за матеріалами Всеукраїнської Благодійної Фундації «Право на захист», БО «БФ «Ліга чарівників», ВБО «ТОЧКА ОПОРИ», ГО «Всеукраїнська ініціатива», ГО «ДОНБАС СОС», ГО «СТИХІЯ ЗМІН», БО «БФ «РОКАДА», ГО «Інформаційно-правовий центр «Права людини», МБФ «СНІД ФОНД СХІД–ЗАХІД» (AFEW–Україна), ГО «Правозахисний ЛГБТ Центр «НАШ СВІТ», БО «БФ «Зміни одне життя – Україна», ГО «КРИМСОС», ГО «Український незалежний центр політичних досліджень», Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Української Гельсінської спілки з прав людини, незалежних експертів Олени Чернової, Євгена Франтовського, Олександра Горошинського.

Звіт за результатами моніторингу імплементації Національної стратегії у сфері прав людини (І квартал 2016 року). Підготовлений учасниками Меморандуму про співпрацю між представниками громадянського суспільства та Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини / Ред. кол.: Семьоркіна К., Блага А., Мойса Б. та ін.; за заг. ред. А. Бущенко, Б. Крикливенко. – К., 2016. – 47 с.

Діяльність Української Гельсінської спілки з прав людини з моніторингу імплементації Національної стратегії у сфері прав людини підтримується проектом Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії».

Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 50 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів. Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID http://ukraine.usaid.gov та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

 

Зміст

Передмова. 5

Про авторів. 5

Методологія. 6

Джерела використаної інформації 6

Огляд реалізації Національної стратегії у сфері прав людини до 2020 року. 7

Забезпечення права на життя. 7

Протидія катуванням, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню    12

Забезпечення права на справедливий суд. 14

Забезпечення свободи думки і слова, вираження поглядів і переконань, доступу до інформації та вільного розвитку особистості 16

Забезпечення свободи мирних зібрань та об’єднань. 18

Забезпечення права на участь в управлінні державними справами та у виборах. 19

Забезпечення права на працю та соціальний захист. 20

Забезпечення права на охорону здоров’я. 22

Забезпечення прав дитини. 24

Забезпечення права на освіту. 26

Підвищення рівня обізнаності у сфері прав людини. 27

Протидія гендерному насильству, торгівлі людьми та рабству. 29

Протидія домашньому насильству. 31

Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. 31

Попередження та протидія дискримінації 33

Забезпечення прав корінних народів і національних меншин. 37

Забезпечення прав учасників антитерористичної операції 37

Захист прав внутрішньо переміщених осіб. 39

Вжиття необхідних заходів для захисту прав осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України   41

Забезпечення прав громадян України, які проживають у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. 42

Забезпечення прав біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, а також іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні 46

Список скорочень

АРК	Автономна Республіка Крим
АТО	Антитерористична операція
АТЦ	Антитерористичний центр при Службі безпеки України
ВНЗ	Вищий навчальний заклад
ВПО	Внутрішньо переміщені особи
ВРУ	Верховна Рада України
ВСУ	Верховний Суд України
Держкомтелерадіо	Державний комітет телебачення та радіомовлення України
ДПтС	Державна пенітенціарна служба України
ДСНС	Державна служба з надзвичайних ситуацій України
ЄКПЛ	Європейська конвенція з прав людини
ЄС	Європейський Союз
ЄСПЛ	Європейський суд з прав людини
ЗМІ	Засоби масової інформації
ЗУ	Закон України
КМУ	Кабінет Міністрів України
КК України	Кримінальний кодекс України
КПК	Кримінальний процесуальний кодекс України
КСУ	Конституційний Суд України
МВС	Міністерство внутрішніх справ України
Меморандум	Меморандум про співпрацю між Уповноваженим ВРУ з прав людини та представниками громадянського суспільства
Мінекономрозвитку	Міністерство економічного розвитку і торгівлі України
Мінсоцполітики	Міністерство соціальної політики України
Мінрегіонбуд	Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово–комунального господарства України
Мін’юст	Міністерство юстиції України
МОЗ	Міністерство охорони здоров’я України
МОН	Міністерство освіти та науки України
Національна стратегія	Національна стратегія у сфері прав людини до 2020 року, затверджена Указом Президента України №501/2015
НУО	Неурядові організації
ООН	Організація Об’єднаних Націй
План дій	План дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини до 2020 року, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 року №1393–р
СБУ	Служба безпеки України
СК	Сімейний кодекс України
УГСПЛ	Українська Гельсінська спілка з прав людини
Уповноважений ВРУ з прав людини	Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
ЦК	Цивільний кодекс України
ЦВК	Центральна виборча комісія
ЦОВВ	Центральні органи виконавчої влади
USAID	Агентства США з міжнародного розвитку

Передмова

Національна стратегія у сфері прав людини (далі – Національна стратегія) є чи не першим системним документом, покликаним інтегрувати цінності прав людини в різні сфери державної політики. Уповноваженому ВРУ з прав людини, провідним неурядовим організаціям свого часу вдалося переконати керівництво держави визначити правозахисні цілі на найближчі п’ять років. Упродовж більш ніж півроку на різних майданчиках та в різних середовищах тривало вироблення стратегічного документа. Врешті, Національну стратегію було затверджено Указом Президента України від 25 серпня 2015 року №501/2015. Увібравши в себе напрямки реформування правосуддя, унеможливлення свавільного позбавлення свободи та жорстокого поводження, ідеї недискримінації національних та соціальних меншин, вимоги врахування прав та інтересів людей, які стали особливо вразливими через сучасні події та суспільні процеси країни, Національна стратегія консолідувала урядовців, правозахисні інституції та громадянське суспільство.

Наповнити детальним змістом декларовані Національною стратегією вектори вдалося завдяки спільній розробці Плану дій на її реалізацію. Проте, на цьому етапі запал правозахисників та зацікавлених груп був дещо сповільнений позицією урядовців. Обмеженість ресурсів, недостатня адміністративна спроможність, а інколи навіть недостатні знання впливали на обговорення кроків Плану дій.

Оцінюючи потенційні ризики та прагнучи убезпечити Національну стратегію та План дій від долі попередніх урядових програм, Уповноважений ВРУ з прав людини та Українська Гельсінська спілка з прав людини ініціювали процедуру проведення постійного моніторингу виконання цих документів. На основі укладеного Меморандуму про співпрацю між Уповноваженим ВРУ з прав людини та представниками громадянського суспільства розпочато підготовку щоквартальних оглядів відповідності дій уряду до взятих на себе зобов’язань.

Ця діяльність має на меті сприяти дотриманню органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами принципів, закріплених у третьому розділі Національної стратегії.

Пропонована публікація є першим оглядом виконання Національної стратегії і Плану дій. Оцінюючи здійснені урядом кроки, укладачі ставлять за мету: по-перше, підтримувати інтерес суспільства до Національної стратегії; по-друге, продовжувати включення різних зацікавлених сторін, неурядових організацій та професійних об’єднань до моніторингу реалізації заходів, передбачених Планом дій; по-третє, залучати міжнародні організації до сприяння ефективному виконанню Національної стратегії.

Залежно від обраних тем неурядові організації та експерти брали участь у зборі даних і аналізі діяльності з виконання Плану дій. До Меморандуму можуть приєднатись будь-які організації громадянського суспільства, представницькі органи корінних народів, міжнародні організації та експерти шляхом надсилання повідомлення про приєднання на адресу semyorkinaks@gmail.com. Надані неурядовими організаціями та експертами відомості узагальнюються поряд з відомостями, що надходять від органів влади.

Редакційна рада буде вдячна за будь-які відгуки та пропозиції, які ви можете направляти в офіс Уповноваженого ВРУ з прав людини на адресу електронної пошти (semyorkinaks@gmail.com).

Про авторів

Уповноваженим ВРУ з прав людини за ініціативи Української Гельсінської спілки з прав людини 23 лютого 2016 року було проведено установчу нараду з питання організації громадського моніторингу виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015р. №1393-р.

Учасники наради створили координаційну Платформу за участю представників правозахисних організацій, які брали участь у розробці Національної стратегії та Плану дій.

Наразі учасниками Меморандуму є близько 60 НУО та незалежні експерти. Підготовку загального звіту здійснює Редакційна колегія.

Презентуючи широкому колу читачів моніторинг виконання Національної стратегії та Плану дій – Українська Гельсінська спілка з прав людини висловлює щиру подяку за всебічну допомогу в підготовці цього Звіту – організаціям, які брали участь у моніторингу у звітному періоді та матеріали яких були використані: Всеукраїнська Благодійна Фундація «Право на захист», БО «БФ «Ліга чарівників», ВБО «ТОЧКА ОПОРИ», ГО «Всеукраїнська ініціатива», ГО «ДОНБАС СОС», ГО «СТИХІЯ ЗМІН», БО «БФ «РОКАДА», ГО «Інформаційно-правовий центр «Права людини», МБФ «СНІД ФОНД СХІД–ЗАХІД» (AFEW–Україна), ГО «Правозахисний ЛГБТ Центр «НАШ СВІТ», БО «БФ «Зміни одне життя – Україна», ГО «КРИМСОС», ГО «Український незалежний центр політичних досліджень», Представництво Міжнародної організації з міграції в Україні. А також незалежним експертам: Олені Черновій, Євгену Франтовському, Олександру Горошинському.

Редакційна колегія: Алла Блага, Богдан Мойса, Дмитро Кабак, Олег Мартиненко, Олена Семьоркіна, Ксенія Семьоркіна.

Методологія

У звіті представлені відомості про реалізацію заходів Плану дій, термін виконання яких припадає на звітний період (І квартал 2016 року). За необхідності також оцінювались окремі заходи, термін виконання яких ще не настав, якщо звіт відповідального державного органу свідчить про ймовірність невірного їх виконання.

Виконання кожного заходу Плану дій оцінюється кількісно і якісно. Кількісно – оцінка досягнення у звітному періоді індикатора, визначеного в Плані дій, шляхом віднесення до одного з критеріїв: «виконано», «виконано частково», «у стані виконання», «не виконано». Якісна оцінка – відповідність фактичного стану виконання Плану дій очікуваним результатам стратегічної мети відповідного напрямку Національної стратегії.

У кожному розділі звіту окремо вказуються організації та експерти, чиї дані були використані при аналізі. У звіті представлені рекомендації, спрямовані на найкраще виконання Плану дій та досягнення цілей Національної стратегії. Узагальнення отриманих відомостей і складання загального звіту виконується Редакційної колегією. В даний документ також включено аналіз реалізації Плану дій, підготовлений співробітниками офісу Уповноваженого ВРУ з прав людини.

Кожен розділ починається з постановки проблеми і мети, що взяті з тексту Національної стратегії. Також дається пояснення цілей або завдань, коли експерти відзначають невідповідність змісту виконаних заходів очікуваним результатам стратегічної мети відповідного напрямку Національної стратегії, або якщо ці результати можуть бути не досягнуті.

Джерела використаної інформації

Відомості, використані в цьому звіті, отримані шляхом направлення запитів до органів влади, а також з відкритих джерел інформації (офіційні сайти, публікації та звіти, які стосуються питань, що розглядаються). Додаткові відомості отримані за допомогою консультацій з організаціями та фахівцями, які спеціалізуються у питаннях, що увійшли в даний звіт.

За поточний період Секретаріат Уповноваженого ВРУ з прав людини направив запити про стан виконання Плану дій на І квартал 2016 року до 21 ЦОВВ, що є головними виконавцями Плану дій. Для більш ефективної взаємодії була також запитана інформація про осіб, відповідальних за певні пункти Плану дій.

За підсумками оцінки відповідей від ЦОВВ можна визначити таке: вчасно надали повну інформацію 7 органів; надали звіт, але не в повному обсязі, інформацію в подальшому було витребувано за додатковими запитами від 10 органів; надали проміжні листи без звіту 2 органи; не надали жодної відповіді 2 органи. Також надали звіти 16 органів, які не є головними виконавцями Плану дій.

Свої відповіді та пропозиції також надали: Верховний Суд України, Державна судова адміністрація України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України.

Також надійшло 22 листи від інших ЦОВВ про те, що вони не є виконавцями чи співвиконавцями Плану дій.

Поряд із запитами Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини запити направляли учасники Меморандуму.

Огляд реалізації Національної стратегії у сфері прав людини до 2020 року

Забезпечення права на життя

Планом дій передбачено:

Пункт 1. Створення ефективної системи, спрямованої на забезпечення протидії злочинним діянням проти життя людини, запобігання їм, припинення та покарання за такі діяння, відшкодування збитку сім’ям потерпілих.

Нагадаємо, що аналіз практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) свідчить про наявність низки вимог, які висуваються до поняття «ефективне розслідування»:

– розслідування має проводитися в кожній справі, де людські жертви є наслідком застосування сили, де ймовірними винуватцями є агенти держави або треті особи (Soare et autres c. Roumanie,no. 24329/02, § 160);

– потрібна наявність певної форми ефективного розслідування, коли людину було вбито в результаті використання сили (Gongadze v. Ukraine, no. 34056/02, § 176);

– яким би не був спосіб розслідування, доступні засоби юридичного захисту в їх поєднанні мають бути здатними привести до встановлення фактів, притягнення до відповідальності винних та забезпечити відповідне відшкодування. З цього випливає вимога щодо своєчасного розслідування та відсутності непотрібних затримок (Kosmata v. Ukraine, nos. 10558/11 and 28218/11, § 52);

– якщо розслідування містить недоліки, які не дозволяють установити причину смерті або визначити винних осіб, які є безпосередніми виконавцями злочину або особами, які його фінансували чи організовували, то таке розслідування може не відповідати вимозі ефективності (Ramsahai and Others v. Netherlands, no. 52391/99, § 324);

– органи державної влади зобов’язані вжити всіх необхідних заходів для отримання доказів, що стосуються справи. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність установити причину смерті або винних осіб, є загрозою недотримання цього стандарту (Makaratzis v. Greece, no. 50385/99, § 74);

– зобов’язання щодо розслідування «не є зобов’язанням результату», а «зобов’язанням засобів»: не кожне розслідування обов’язково закінчується успішно або доходить висновку, який збігається з викладом подій позивачем. Проте, воно в принципі має бути здатним привести до встановлення фактів справи та, якщо твердження виявляються правдивими, до встановлення та покарання винних осіб (Al–Skeini and Others v. the United Kingdom, no. 55721/07, § 166);

– органи влади зобов’язані вжити всіх заходів для отримання доказів, які стосуються справи. Недоліки в розслідуванні, що підривають його здатність установити причину смерті або винних осіб, можуть суперечити такому стандарту (Ilhan v. Turkey, no. 22277/93, § 63);

– розслідування має бути особливо ретельним, безстороннім і повним (Slimani v. France, no. 57671/00, § 29);

– характер і межі розгляду, що відповідають мінімальному критерію ефективності розслідування, залежать від обставин справи. Вони оцінюються на підставі всіх фактів і з урахуванням практичних реалій слідчої роботи. Не уявляється можливим звести різноманітність ситуацій, які можуть статися, до простого переліку слідчих дій та інших спрощених критеріїв (Soare et autres c. Roumanie, no. 24329/02, § 162).

2) Забезпечення негайного внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про безвісне зникнення, викрадення або потрапляння в полон громадян, організація відбору зразків біологічного походження в близьких осіб зазначених громадян та призначення молекулярно-генетичної експертизи, проведення заходів з розшуку зазначених громадян та організація розкриття кримінальних правопорушень.

Інформація з цього питання надана Національною поліцією. У якості співвиконавця цього заходу Планом дій передбачені також органи військової прокуратури. Проте жодних даних від них не надійшло.

Національною поліцією такий механізм в цілому розроблений (у Головному управлінні Національної поліції в областях діють робочі групи, завданням яких є внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань про безвісне зникнення, викрадення громадян або потрапляння осіб у полон, заведення оперативно-розшукових справ категорії «Розшук», організація відбору зразків біологічного походження у близьких родичів зниклих осіб та проведення молекулярно-генетичних експертиз для встановлення їх ДНК-профілю й порівняння з ДНК-профілями невпізнаних трупів, виявлених на території Донецької та Луганської областей). Проте він потребує вдосконалення. Зокрема в частині:

1) співпраці з науково-дослідними експертно-криміналістичними центрами (які наразі є підрозділами Експертної служби МВС та структурно не пов’язані з підрозділами Національної поліції);

2) підвищення якості роботи оперуповноважених поліцейських управлінь, відділів (відділень) поліції щодо негайного та точного внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань про безвісне зникнення, викрадення громадян або потрапляння осіб у полон;

3) встановлення відповідальності за внесення до бази даних невірних даних щодо громадян, внаслідок чого ускладнюється їх ідентифікація;

4) формування та користування масивом бази даних;

5) оновлення нормативно-правових актів, зокрема Інструкції з організації розшуку підозрюваних, обвинувачених (підсудних), осіб, які ухиляються від відбування покарання, безвісно зниклих осіб та встановлення особи невпізнаних трупів (затвердженої Наказом МВС України від 05.01.2005 р. № 3дск). Особливої ваги ці проблеми набувають також у зв’язку з суттєвим некомплектом (від 30 до 70%) особового складу територіальних підрозділів Національної поліції у Донецькій та Луганській областях^[1]

Неурядовими організаціями (НУО) зазначалось, що правоохоронними органами має бути сформований чіткий та дієвий механізм проведення досудового розслідування, мають використовуватися всі засоби, передбачені КПК України для проведення ефективного розслідування.

Стан виконання заходу: не виконано.

3) Здійснення заходів з організації негайного виявлення та розкриття фактів катувань, а також злочинів, пов’язаних із жорстоким та нелюдським поводженням у районі проведення антитерористичної операції, із залученням органів державної влади та міжнародних організацій.

У відповіді Національної поліції зазначено, що виконання цього заходу триває. Проте не зрозуміло, чи вдалося налагодити співпрацю з органами державної влади та міжнародними організаціями. Якщо так – то згідно з яким наказом (наказами) або іншими нормативно-правовими актами здійснюється така співпраця та з якими саме органами й організаціями така співпраця налагоджена. Якщо ні – то що саме зробила Національна поліція в цьому напрямку і чому не вдалося таку співпрацю налагодити.

Стан виконання заходу: захід у стані виконання, проте діяльність потребує вдосконалення.

Пункт 3. Додержання норм міжнародного права для захисту життя мирного населення на тимчасово окупованій території України

1) Проведення аналізу відповідності норм міжнародного гуманітарного права та кримінального законодавства України з метою виявлення прогалин та невідповідності (наприклад, щодо визначення воєнних злочинів).

У підготовленому та оприлюдненому Мін’юстом Звіті щодо виконання Плану дій за І квартал 2016 року складається враження, що запланований на грудень 2015 – березень 2016 року спеціальний аналіз відповідності норм міжнародного гуманітарного права та кримінального законодавства України з метою виявлення прогалин та невідповідності не здійснювався. Питання щодо доповнення КК України статтею 438-1 дійсно залишається актуальним, але воно розглядається з травня 2014 року (законопроект №4926). До теперішнього часу не надійшла відповідь на запит УГСПЛ (вих. №22/04-01 (5225)–Б від 22 квітня 2016), де запитувалась наступна інформація:

–            на якому етапі наразі є дана робота (розпочата процедура аналізу; проведена робоча нарада або круглий стіл з цього питання; завершене проведення аналізу тощо);

–            чи залучені до проведення аналізу фахівці з кримінального та міжнародного права вищих навчальних закладів України, інших міністерств, організацій та установ, або він проводиться силами фахівців вашого Міністерства;

–            які саме прогалини та невідповідності були виявлені;

–            чи є потреба в залученні до цієї роботи можливостей неурядових громадських організацій та офісу Уповноваженого ВРУ з прав людини.

Стан виконання заходу: не виконано.

3) проведення робочої зустрічі з представниками Міжнародного комітету Червоного Хреста та представниками Міноборони, СБУ, Генеральної прокуратури України з метою розроблення порядку дій з встановлення на території, тимчасово підконтрольній незаконним збройним формуванням, місць утримання полонених та позбавлення волі осіб, виявлення невпізнаних тіл загиблих, проведення їх ексгумації, надання допомоги в здійсненні належного судово-медичного огляду та ідентифікації померлих осіб.

У наданій інформації щодо виконання зазначеного заходу Національна поліція послалася на участь її представників в організованому Міжнародним комітетом Червоного Хреста за підтримки Управління цивільно-військового співробітництва Міноборони семінарі, який проводився з 26 по 29 листопада 2015 року, щодо впровадження кращих практик у процес пошуку, відновлення й транспортування решток та тіл людей, майбутніх потреб та підтримки для команд з пошуку та збору людських решток. Проте не зрозуміло, чи були ці кращі практики в подальшому впроваджені? Якщо так, то яким саме нормативно-правовим актом (методичні рекомендації, наказ, лист тощо). Окрім того, відсутні відомості щодо проведення робочої зустрічі з представниками Міжнародного комітету Червоного Хреста та представниками Міноборони, СБУ, Генеральної прокуратури України для розробки порядку дій з встановлення на території, тимчасово підконтрольній незаконним збройним формуванням, місць утримання полонених та позбавлення волі осіб.

Таким чином, виникають обґрунтовані сумніви у виконанні цього заходу.

Стан виконання заходу: не виконано.

4) здійснення систематичного обміну інформацією з Міжвідомчим центром допомоги громадянам при СБУ з питань звільнення полонених, заручників та віднайдення зниклих безвісти осіб.

Стан виконання заходу: у стані виконання.

5) утворення міжвідомчої робочої групи з питань контролю за додержанням міжнародного гуманітарного права та міжнародного права у галузі прав людини на тимчасово окупованій території України та в районі проведення антитерористичної операції із залученням органів державної влади, правоохоронних органів, представників міжнародних організацій.

Відповідна міжвідомча робоча група наразі не утворена. Міноборони розроблений та погоджений із заінтересованими центральними органами виконавчої влади проект відповідної постанови КМУ, який планується направити до Мін’юст у для здійснення правової експертизи.

Стан виконання заходу: не виконано.

Пункт 4. Відповідність міжнародним стандартам захисту права на життя умов тримання та поводження з особами у місцях, в яких вони примусово тримаються за судовим рішенням або рішенням адміністративного органу відповідно до закону.

1) Розроблення механізму та поквартального плану-графіка заходів із забезпечення осіб з інвалідністю, які перебувають у місцях попереднього ув’язнення, обмеження та позбавлення волі, а також у психіатричних та інтернатних закладах, виробами медичного призначення та технічними засобами реабілітації згідно з потребою відповідно до законодавства.

За інформацією Державної пенітенціарної служби України (ДПтС), в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах станом на 01.04.2016 року трималося 1405 осіб, які мають групу інвалідності, з них інвалідів І групи 43 особи, II групи – 494 особи, III групи – 868  осіб. У Дніпродзержинській (№ 34) та Софіївській (№ 45) утримуються особи з інвалідністю І та ІІ груп, які потребують стороннього догляду.^[2] ДПтС додатково повідомляє про безоплатне забезпечення інвалідів харчуванням. Разом із тим, залишається невідомим, чи є серед них особи, які за станом здоров’я потребують спеціального харчування, та забезпечення їх таким. Безоплатно засобами реабілітації та засобами медичного призначення забезпечуються особи з інвалідністю, яким такі засоби рекомендовані. В іншому разі потрібні засоби особа змушена купувати за власні кошти або кошти близьких осіб.

У 2015 році на забезпечення засобами медичного призначення та реабілітації осіб, які відбувають покарання, було виділено 39 828,2 тис.грн. У 2016 році на зазначені заходи виділено 46 886,3 тис.грн. Подані ДПтС цифри можуть свідчити про певний прогрес у збільшенні видатків на забезпечення засобів реабілітації. Водночас залишається відкритим питання механізму такого забезпечення.

Інтернатні та психіатричні заклади. Порядок забезпечення інвалідів технічними й іншими засобами реабілітації передбачає, що забезпечення таких засобів здійснюється у відповідності до рекомендацій, зазначених в Індивідуальній програмі реабілітації інваліда. Досвід аналізу місць несвободи, здійснюваного УГСПЛ, доводить, що такі рекомендації надаються формально і часто не відповідають потребам осіб з інвалідністю.

Із поданої МОЗ інформації вбачається, що на сьогоднішній день фактично не відбувається забезпечення засобами медичного призначення та реабілітаційними засобами й послугами осіб з інвалідністю, які є пацієнтами психіатричних лікарень.

Стан виконання заходу: не виконано.

Пункт 5. Створення передумов для зменшення ризиків життю та здоров’ю факторами підвищеної небезпеки.

2) розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України проекту нормативно-правового акта щодо визначення порядку інформування (оповіщення) людей з інвалідністю, зокрема з порушенням органів зору, слуху, опорно-рухового апарату, з розумовою відсталістю, психічними розладами, та інших маломобільних груп населення (їх близьких) про надзвичайні ситуації чи загрозу їх виникнення та відповідні правила поведінки за таких обставин.

З відповіді ДСНС можна зробити висновок, що виконання цього заходу триває – наразі розроблений та проходить процедуру погодження проект Положення щодо організації оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв’язку у сфері цивільного захисту, яким пропонується передбачати можливість доведення сигналів та повідомлень до людей з обмеженими можливостями (у тому числі з вадами зору та слуху).

Проте з відповіді не зрозуміло:

1) як саме трактується авторами термін «передбачати можливість доведення» – чи то як обов’язок передавати такі повідомлення, який підлягає безумовному виконанню, чи то як можливість, яку суб’єкти передачі повідомлень можуть реалізовувати за бажанням;

2) чи передбачені у ньому порядок інформування (оповіщення) та відповідні правила поведінки людей з іншими видами інвалідності, зокрема з порушенням опорно-рухового апарату, з розумовою відсталістю, психічними розладами, та інших маломобільних груп населення (їх близьких).

Стан виконання заходу: виконано частково.

3) розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України проекту нормативно-правового акта щодо затвердження порядку вивезення з району проведення антитерористичної операції дітей та повнолітніх осіб, які перебувають під опікою та піклуванням, у разі неможливості отримати на таке вивезення дозвіл опікуна або піклувальника

У відповіді Мінсоцполітики вказано, що Постановою КМУ від 16 жовтня 2014 р. № 534 посилено контроль за незаконним вивезенням та виїздом дітей, у першу чергу дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які не досягли 16-річного віку, із районів проведення АТО в Україні за кордон, у тому числі на оздоровлення та відпочинок, а також за їх поверненням на територію України, та пропонується зазначений пункт вилучити.

Натомість, як розуміють представники НУО, тут ішлося про:

1) розроблення нормативно-правового акту, яким би чітко регламентувався порядок дій персоналу установ, де утримуються діти або повнолітні особи, які перебувають під опікою чи піклуванням (установи з виконання покарань, психіатричні та інтернатні заклади тощо), що опинилися на непідконтрольній території;

2) внесення до Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення в межах Донецької та Луганської областей уточнення з приводу виїзду з неконтрольованої території такої уразливої категорії, як повнолітні особи, які перебувають під опікою чи піклуванням (наразі він здійснюється за умови пред’явлення будь-якого документа, що посвідчує особу та дозволу фізичної особи), а саме – необхідності супроводу законних представників.

Стан виконання заходу: не виконано.

Захід передбачений Планом дій, але виконаний не по суті.

Рекомендації:

1. МВС вирішити питання необхідності розробки методичних рекомендацій, передбачених Пунктом 1.2 Плану дій. Якщо ні – обґрунтувати, якщо мають намір розробляти, то визначити чи є необхідність залучення інших органів влади, НУО.

2. У межах кримінального провадження за фактами смерті/загибелі та зникнення осіб у районах проведення антитерористичної операції правоохоронним органам необхідно хоча б мінімально здійснювати такі слідчі дії:

– направляти запит до військової частини з метою отримання службової характеристики військового; встановлення кола осіб, які останніми бачили загиблого чи зниклого військового; уточнення у військової частини, чи має військовослужбовець статус «загиблого» або «зниклого безвісти» за списками військової частини;

– проводити допит свідків – очевидців смерті/загибелі особи, чи осіб, які останніми бачили або спілкувалися із зниклою особою;

– здійснення ідентифікації абонентського номера зниклого безвісти та встановлення його місця знаходження в день зникнення, відтворення маршруту переміщення особи в день зникнення;

– моніторинг матеріалів, розміщених в засобах масової інформації^[3].

3. Мінсоцполітики та МОЗ виробити механізм забезпечення осіб підопічних інтернатних закладів та пацієнтів психіатричних лікарень засобами медичного призначення та технічними й іншими засобами реабілітації.

4. ДПтС спільно із МОЗ, Мінсоцполітики провести обстеження осіб з інвалідністю, які відбувають покарання в установах виконання покарань, щодо відповідності рекомендованих засобів медичного призначення та засобів реабілітації потребам таких осіб. На основі проведеного обстеження створити графік забезпечення осіб з інвалідністю, які відбувають покарання, засобами медичного призначення та засобами/послугами реабілітації.

Протидія катуванням, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню

Планом дій передбачено:

Пункт 6. Створення ефективної системи розслідування злочинів, пов’язаних із катуваннями, жорстоким, нелюдським або таким, що принижує гідність, поводженням чи покаранням, у тому числі насильницьким зникненням

7) підготовка звернення до пленуму Верховного Суду України щодо надання роз’яснення законодавства з питань вчинення катувань та забезпечення його застосування до осіб, які підозрюються у вчиненні тортур, та можливості їх покарання відповідно до статті 127 Кримінального кодексу України із застосуванням покарання за тортури, співмірного тяжкості злочину

У зв’язку з визначеним Планом дій завданням щодо приведення положень статті 127 КК України у відповідність до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, виконання якого спрямоване на усунення перш за все можливих протиріч при кваліфікації катування, вчиненого стороною обвинувачення під час кримінального провадження, Мін’юст вважає передчасним таке звернення до Пленуму ВСУ за роз’ясненням статті 127 КК України.

Стан виконання заходу: не виконано.

Пункт 8. Забезпечення відшкодування шкоди та реабілітації жертв злочинів, пов’язаних із катуваннями, жорстоким, нелюдським або таким, що принижує гідність, поводженням чи покаранням, відповідно до міжнародних стандартів

8) відновлення виконання Державної цільової програми реформування Державної кримінально-виконавчої служби на 2013 – 2017 роки в частині, яка передбачає покращення умов утримання в установах виконання покарань та попереднього ув’язнення;

перегляд строків здійснення заходів щодо покращення умов утримання, що не були виконані у зв’язку з припиненням дії Програми

05.03.2014 Постановою КМУ достроково припинено виконання Державної цільової програми реформування Державної кримінально-виконавчої служби на 2013–2017 рр. На даний час чинною є концепція державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби України від 08.11.2012 р. Зазначена концепція має декларативний характер. Також є чинною Постанова КМУ № 31 від 26 січня 1994 року «Про Програму приведення умов тримання засуджених, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, а також осіб, що тримаються у слідчих ізоляторах і лікувально-трудових профілакторіях, у відповідність до міжнародних стандартів».

Відповідно до інформації Мін’юсту, ним опрацьовується розроблений ДПтС проект постанови КМУ «Про відновлення дії постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2013 р. № 345» (лист від 17 березня 2016 року № УКБ/1–1033–ПЛ/2–16). Після опрацювання вказаного проекту Мін’юстом та погодження із заінтересованими органами він буде поданий на розгляд Уряду.

Як повідомили ЗМІ, 18 травня2016 року КМУ ліквідував ДПтС, а її повноваження передали Мін’юсту (хоча до теперішнього часу у загальнодоступних джерелах така постанова відсутня).

Стан виконання заходу: не виконано.

13) розроблення та прийняття відповідного наказу Мін’юсту, а також встановлення обладнання, необхідного для запровадження електронної бази даних про всіх засуджених та ув’язнених і системи внутрішньої комунікації щодо рапортування з режимних питань (дисциплінарна практика, застосування спеціальних засобів та сили, проведення обшуків тощо) в усіх установах виконання покарань та попереднього ув’язнення; забезпечення можливості прослідковування суб’єктами зовнішнього та внутрішнього контролю внесення змін до інформації, яка комунікувалася через електронну систему

Стан виконання заходу: виконано частково.

Пункт 11. Визначення засобів захисту від неналежних умов тримання під вартою

4) забезпечення з урахуванням потреб та відповідно до законодавства виробами медичного призначення та технічними засобами реабілітації осіб, які перебувають в місцях обмеження та позбавлення волі, а також у психіатричних та інтернатних закладах

З відповіді ДПтС можна зробити висновок про збільшення на 2016 рік обсягу фінансування забезпечення засобами медичного призначення та реабілітації осіб, що відбувають покарання. Однак механізм такого забезпечення залишається невідомим. Так само потребує уточнення питання щодо наявності серед засуджених осіб, які за станом здоров’я потребують спеціального харчування, та стану забезпечення їх таким.

У відповіді МВС йдеться лише про те, що Національною поліцією в процесі реформування із 332 існуючих СІЗО визначено 147 базових, в яких будуть здійснені ремонтно-будівельні роботи та обладнання господарсько-технічним інвентарем. Виникає обґрунтоване припущення, що забезпечення з урахуванням потреб та відповідно до законодавства виробами медичного призначення та технічними засобами реабілітації осіб, які там утримуються, взагалі не здійснюється.

Стан виконання заходу: виконано частково.

Рекомендації:

1. Внести зміни до Плану дій щодо перенесення строку виконання підпункту 7 Пункту 6 на більш пізній час (після прийняття та набрання чинності змін до ст. 127 КК України).

2. Розробити та прийняти нову Державну цільову програму реформування Державної кримінально-виконавчої служби з урахуванням сучасних реалій.

3. З урахуванням передачі повноважень ДПтС Міністерству юстиції рекомендується переглянути положення доручення Мін’юсту від 11 серпня 2014 року № 6.2–20/2369 щодо наповнення та вдосконалення електронного реєстру осіб, які відбувають покарання у виправних колоніях, слідчих ізоляторах (установах виконання покарань), виховних колоніях на відповідність сучасній підпорядкованості.

4. Національній поліції, Мін’юсту (з урахуванням передачі повноважень ДПтС) спільно із МОЗ, Мінсоцполітики провести обстеження осіб з інвалідністю, які відбувають покарання в установах виконання покарань щодо відповідності рекомендованих засобів медичного призначення та засобів реабілітації потребам таких осіб.

Забезпечення права на справедливий суд

Планом дій передбачено:

Пункт 22. Функціонування ефективної системи виконавчого провадження, виконання у розумні строки судових рішень і рішень інших органів, зокрема завдяки запровадженню інституту приватних виконавців

Мін’юстом затверджено План заходів (наказ не надали, на сайті не відкривається).

Мін’юст повідомлено про ряд законопроектів, які знаходяться на розгляді ВРУ, від прийняття яких залежить виконання заходу, а саме:

«Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 14.08.2015 № 2506а, внесений Президентом України (08.10.2015 проект закону прийнято в першому читанні за основу, 21.04.2016 прийняття рішення відкладено);

«Про виконавче провадження» від 14.08.2015 № 2507а, внесений Президентом України (08.10.2015 проект закону прийнято в першому читанні за основу, 21.04.2016 прийняття рішення відкладено);

«Про внесення зміни до Податкового кодексу України (щодо приватних виконавців)» від 14.08.2015 № 2508а, внесений Президентом України,  21.04.2016 проект відхилено та знято з розгляду.^[4]

Стан виконання заходу: не виконано.

Пункт 28. Забезпечення відповідно до європейських стандартів доступу до правосуддя дітей, людей з інвалідністю, повнолітніх недієздатних осіб та осіб з обмеженою дієздатністю

3) запровадження навчальних програм та курсів з підготовки та підвищення кваліфікації суддів та працівників апаратів судів, прокурорів, працівників правоохоронних органів та органів пенітенціарної системи з питань прав та інтересів людей з інвалідністю, у тому числі змісту Конвенції про права інвалідів:

МОН не подано жодної інформації щодо участі в реалізації заходу. Водночас, у Плані заходів МОН^[5] зазначено про необхідність введення курсу «Інвалідність та суспільство». Із викладеного вбачається, що МОН захід не виконується.

Національною школою суддів України за сприяння проекту USAID «Справедливе правосуддя» розроблено програму навичок комунікації з людьми з інвалідністю для суддів та працівників апарату судів. Подані освітнім органом правосуддя дані свідчать, що за даною програмою здійснюється підготовка/підвищення кваліфікації суддів та фахівців системи правосуддя.^[6] Разом із тим, відсутня інформація про наявність у програмі питань, пов’язаних із змістом Конвенції ООН про права людей з інвалідністю. Актуальність цього питання зумовлюється можливістю застосування судами цього міжнародного договору.

Інформація, подана Генеральною прокуратурою України та ДПтС, не може свідчити про досягнутий прогрес у запровадженні вищеозначених навчальних курсів. Без оприлюднення програм курсів оцінювати виконання завдання буде неможливим.

На базах юридичної клініки Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого запроваджено навчальні модулі для студентів Інституту прокуратури та кримінальної юстиції, Інституту підготовки кадрів для органів юстиції та факультету правосуддя, з питань гарантування прав, основних свобод осіб, які мають інвалідність (включаючи постійне консультування таких осіб з питань юридичної практики).^[7]

За інформацією Уповноваженого ВРУ з прав людини, в рамках моніторингових візитів «Дотримання прав людини органами місцевого самоврядування», що здійснювались у 1 кварталі 2016 року працівниками Секретаріату Уповноваженого за фінансової підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Реагування на порушення прав людини й посилення правової спроможності громадян та правозахисників в Україні»/ «Права людини в дії», вивчався стан дотримання права на доступ до правосуддя та права на повагу до гідності, зокрема людей з інвалідністю, на території міста Вознесенська Миколаївської області та міста Ізюм Харківської області.

Стан виконання заходу: не виконано

Рекомендації

1. Мін’юсту:

1.1. Забезпечити аналіз змісту законопроектів, шо знаходяться на розгляді у ВРУ, на їх відповідність очікуваним результатам відповідного стратегічного напрямку, готувати та відстоювати правову позицію, забезпечувати належний супровід законопроектів.

1.2. Клопотати перед Урядом про перенесення строку виконання підпункту 1 Пункту 22 Плану дій, принаймні на ІV квартал 2016 року.

2. Академії прокуратури України оприлюднити навчальні курси та програми із питань прав і свобод людей з інвалідністю та змісту Конвенції ООН про права людей з інвалідністю.

3. МОН активізувати співпрацю із освітніми інституціями системи правосуддя та кримінальної юстиції щодо запровадження навчального курсу «Інвалідність та суспільство».

Забезпечення свободи думки і слова, вираження поглядів і переконань, доступу до інформації та вільного розвитку особистості

Планом дій передбачено:

Пункт 36. Забезпечення свободи діяльності засобів масової інформації, що включає, зокрема, свободу редакційної політики, прозорість інформації стосовно власності і джерел фінансування засобів масової інформації, захист професійної діяльності та безпеку журналістів

2) звернення до Верховного суду України щодо надання роз’яснення стосовно кваліфікації злочинів проти свободи слова та перешкоджання професійній діяльності журналістів

За інформацією Мін’юсту Держкомтелерадіо звернувся до КМУ з листом від 01.03.2016 №651/8/12 із проханням внести зміни до підпункту 2 Пункту 36 Плану дій у зв’язку з тим, що до повноважень ВСУ, які передбачені частиною 2 статті 38 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», не належить надання роз’яснень законодавства. Натомість, згідно з пунктом 6 частини 2 статті 36 згаданого Закону, Вищі спеціалізовані суди за результатами аналізу судової статистики та узагальнення судової практики дають роз’яснення рекомендаційного характеру з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової спеціалізації. Таким чином та з метою виконання зазначеного заходу Мін’юст розробив проект розпорядження «Про внесення змін до Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року», яким пропонується підпункт 2 Пункту 36 викласти в такій редакції: «Звернення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо надання роз’яснення стосовно кваліфікації злочинів проти свободи слова та перешкоджання професійній діяльності журналістів».

Стан виконання заходу: не виконано.

Пункт 38. Здійснення заходів щодо забезпечення надання інформації особам з інвалідністю у максимально доступній для них формі

1) розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України законопроекту про внесення змін до Законів України "Про телебачення і радіомовлення", "Про Суспільне телебачення і радіомовлення України" та "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" щодо визначення в обсязі добового телевізійного мовлення частки програм, доступних для сприйняття особами з порушенням слуху, та врахування під час проведення серед телерадіоорганізацій конкурсу на отримання ліцензії на мовлення, намірів телерадіоорганізацій щодо здійснення субтитрування або сурдоперекладу телевізійної продукції.

За інформацією Мін’юсту Держкомтелерадіо за участю Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю та інститутів громадянського суспільства, що представляють інтереси осіб з порушеннями слуху, підготовлено законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо поліпшення доступу до інформації осіб з порушеннями слуху», який знаходиться на стадії погодження із заінтересованими органами.

Зазначеним законопроектом пропонується внести зміни до Кодексу цивільного захисту України, законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про кінематографію», «Про рекламу», «Про вибори Президента України», «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», «Про телебачення і радіомовлення», «Про вибори народних депутатів України», «Про засади державної мовної політики», «Про всеукраїнський референдум» «Про Суспільне телебачення і радіомовлення», «Про місцеві вибори» в частині визначення частки добового телевізійного мовлення програм (передач) доступних для сприйняття особами з порушеннями слуху, встановлення нових вимог для отримання ліцензії на мовлення, покладання додаткових зобов’язань на телерадіоорганізації, надання повноважень Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення щодо забезпечення прав телеглядачів і радіослухачів з порушеннями слуху, приведення законодавства про вибори у сфері телебачення і радіомовлення у відповідність до Конституції України і Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Після погодження законопроекту всіма заінтересованими органами та отримання висновку Мін’юст  за результатами правової експертизи, його в найкоротший термін буде внесено на розгляд КМУ.

Стан виконання заходу: не виконано.

Рекомендації:

Головним виконавцям відповідно до змісту заходу (перша колонка Плану дій)  забезпечити індикатор досягнення (третя колонка Плану дій).

Забезпечення свободи мирних зібрань та об’єднань

Планом дій передбачено:

Пункт 41. Заборона втручання держави у статутну діяльність громадських об’єднань, мінімізація втручання держави у створення, діяльність та припинення громадських об’єднань через реєстраційні процедури

1) розроблення законопроекту про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" з передбаченням можливості подання документів через Інтернет, а також спрощення процедур реєстрації та ліквідації об’єднань громадян.

За інформацією Мін’юсту, 26 листопада 2015 року Верховною Радою прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України № 835–VIII «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі – Закон), яким уніфіковано процедуру державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, та внесено, зокрема, відповідні зміни до Закону України «Про громадські об’єднання».

Законом запроваджено можливість подання електронних документів для проведення всіх реєстраційних дій у сфері реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зменшено кількість документів, що подаються для державної реєстрації (у тому числі за рахунок їх отримання в електронній формі від державних органів), передбачено скасування паперових виписок та отримання їх в електронному вигляді, удосконалено надання електронних адміністративних послуг у сфері реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань шляхом створення Порталу електронних сервісів.^[8]

Аналіз Закону засвідчив, що, дійсно, із ЗУ «Про громадські об’єднання» вилучено норми, які передбачали аналіз реєструючим органом статуту громадського об’єднання при прийнятті ним рішень щодо погодження змін до статуту, складу керівних органів та місце знаходження,  а також припинення громадського об’єднання. Та, відповідно, підставами для відмови в погодженні змін/рішення про припинення громадського об’єднання були порушення статутної процедури при прийнятті відповідного рішення  громадським об’єднанням

Разом з тим, у Законі (п.6 ч.1 статті 28) однією з підстава для відмови в державній реєстрації змін/припинення залишається суперечність документів статуту громадського формування. Тому проблема втручання в статутну діяльність опосередковано залишається.

Стан виконання заходу: виконано частково.

Рекомендації:

Мін’юсту розробити законопроект про зміни до ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб -– підприємців та громадських формувань», якими в п.6 частини 1 статті 28 чітко визначити межі втручання державного реєстратора у статутну діяльність. Наприклад, визначити, що підставою для відмови в державній реєстрації є, зокрема, неподання рішень статутних органів, визначених статутом, або подання рішень статутних органів, які статутом не уповноважені приймати відповідні рішення. Такі зміни будуть узгоджуватись зі статтями 17, 20, 21, 22, 23 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Забезпечення права на участь в управлінні державними справами та у виборах

Планом дій передбачено:

Пункт 44. Забезпечення свободи волевиявлення громадян, прозорість формування органів державної влади, органів місцевого самоврядування через вибори, стабільності та уніфікованості законодавства України про вибори

1) надання дозволу зареєстрованим в установленому законом порядку громадським організаціям, до статутної діяльності яких належать питання виборчого процесу та спостереження за ним, мати офіційних спостерігачів під час відповідних виборів реєстрація офіційних спостерігачів від іноземних держав, міжнародних організацій на відповідних виборах

Згідно з інформацією Мін’юсту, ЦВК в першому кварталі 2016 року здійснила низку організаційно-правових заходів щодо підготовки та проведення в січні – березні 2016 року позачергових виборів Криворізького міського голови, повторних і проміжних виборів депутатів сільських, селищних рад та повторних виборів сільських, селищних голів, перших виборів депутатів сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та відповідних сільських, селищних, міських голів, перших виборів старост сіл, селищ з метою створення належних умов для реалізації громадянами України конституційних виборчих прав, вільного волевиявлення під час голосування, забезпечення проведення виборів згідно з вимогами Конституції України і законів України та з дотриманням європейських стандартів проведення демократичних виборів.

Відповідними постановами ЦВК на позачергових виборах Криворізького міського голови 27 березня 2016 року зареєстровано 1 офіційного спостерігача від іноземної держави та 6 – від 3 міжнародних організацій.

За клопотаннями 13 громадських організацій, до статутної діяльності яких належать питання виборчого процесу та спостереження за ним, Комісією надано їм дозвіл мати офіційних спостерігачів під час відповідних місцевих виборів 27 березня 2016 року.

Стан виконання заходу: у стані виконання.

2) супроводження законопроектів з питань удосконалення виборчого законодавства у Верховній Раді України

Мін’юстом забезпечується супровід внесених на розгляд ВРУ законопроектів з питань удосконалення виборчого законодавства, зокрема:

проекту Закону України "Про вибори народних депутатів України" (реєстр. № 1068 від 27 листопада 2014 року, внесений народним депутатом України  Мірошниченком Ю. І.);

проекту Закону України "Про вибори народних депутатів України" (реєстр. № 1068–1 від 02 грудня 2014 року, внесений народними депутатами України  Тимошенко Ю.В. та іншими);

проекту Закону України "Про вибори народних депутатів України" (реєстр. № 1068–2 від 11 грудня 2015 року, внесений народними депутатами України Чумаком В. та іншими);

 проекту Виборчого ко

дексу України  (реєстр. № 3112 від 16 вересня 2015 року, внесений народним депутатом України Писаренком В.В.);

проекту Виборчого кодексу України (реєстр. № 3112–1 від 02 жовтня 2015 року, внесений народними депутатами України Парубієм А.В. та іншими).

Стан виконання заходу: у стані виконання.

Рекомендації:

Мін’юсту сформувати правову позицію Уряду щодо відповідності законопроектів, що супроводжуються, очікуваним результатам відповідного стратегічного напрямку Національної стратегії та забезпечити її відстоювання під час супроводу.

Забезпечення права на працю та соціальний захист

Планом дій передбачено:

Пункт 49. Створення ефективної системи соціального захисту, яка відповідає можливостям держави

2) розроблення та внесення на розгляд Кабінету Міністрів України проекту постанови Кабінету Міністрів України щодо затвердження Стратегії подолання бідності.

Стратегія подолання бідності на період 2020 року схвалена Розпорядженням КМУ 18 березня 2016 року, що є формальним підтвердженням виконання заходу Плану дій.

Серед напрямків Стратегії подолання бідності чільне місце відводиться політиці зайнятості. Можна привітати намагання уряду переорієнтувати політику зайнятості з урахуванням балансу інтересів роботодавця та особи–шукача роботи, однак із тексту стратегії є не зрозумілі засади, на яких така зміна політики здійснюватиметься. Більше того, певна кількість заходів напряму вже є частиною державної політики.

Важко визначити, чи поєднується напрямок Стратегії подолання бідності, спрямований на детінізацію доходів у сфері зайнятості, із іншими стратегічними напрямками реформування, зокрема податкової політики та відповідними заходами заохочення приватного сектора. Без такого поєднання пропоновані стратегією заходи будуть мати  декларативний вигляд.

Не викликають сумніву напрямки, спрямовані на зменшення економічної нерівності, особливо заходи щодо перегляду мінімальних соціальних стандартів. Проте реалізація зазначених завдань можлива за умов економічного зростання країни. В іншому разі, уряду слід визнати, що держава досягатиме лише певного відсоткового показника переглянутого соціального стандарту.

Позитивним є й охоплення Стратегією подолання бідності напрямків доступу сільського населення до відповідних послуг. Разом з тим, певна кількість заходів потребуватиме інвестування та/або залучення приватного сектора до їх реалізації. Залишається сподіватись, що у Плані дій відображатимуться способи реалізації заходів.

Стратегією подолання бідності звернуто увагу й на вразливі групи як от: сім’ї із дітьми, що перебувають у складних життєвих обставинах, діти-сироти, діти та особи з інвалідністю, особи похилого віку. У Плану дій є необхідність більш детального висвітлення декларованих напрямків доступу цих груп до послуг та програм із подолання бідності. 

Можна привітати початок реалізації напрямку розробки Плану дій на реалізацію Стратегії подолання бідності, відповідно до Пункту 49.3 Плану дій. Із Розпорядження КМУ, яким схвалено стратегію, вбачається, що Мінсоцполітики спільно із ЦОВВ та сторонами соціального договору в тримісячний строк мають розробити План заходів. Водночас є потреба в залученні більш широкого кола інститутів, в тому числі інститутів громадянського суспільства, інституцій репрезентації органів місцевого самоврядування. 

Стан виконання заходу: виконано.

7) Щодо виключення обмеження стосовно прийняття до центру соціально–психологічної допомоги осіб, що потребують постійного стороннього догляду і не мають змоги самостійно себе обслуговувати

Незважаючи на те, що термін виконання заходу обмежується другим кварталом 2016 року, подана Мінсоцполітики інформація змушує поставити під сумнів можливість його виконання. Зокрема, наводяться обґрунтування недоцільності розробки проекту відповідного нормативно-правового акту з тих підстав, що відповідно до законодавства створені інші заклади, які можуть надавати соціальні послуги особам, що потребують постійного стороннього догляду і не мають змоги самостійно себе обслуговувати. Разом із тим, Мінсоцполітики, обмежуючи систему соціально-психологічної допомоги для осіб з інвалідністю будинками-інтернатами продовжує, стигматизувати зазначену соціальну групу. Останнє суперечить взятим Україною зобов’язанням згідно з Конвенцією ООН про права людей з інвалідністю, що було наголошено Комітетом ООН з прав людей з інвалідністю.[9] 

Стан виконання заходу: наявний ризик невиконання заходу.

54. Створення ефективної системи надання соціальних послуг, у тому числі із забезпечення соціального супроводу та підтриманого проживання людей з інвалідністю

6) Щодо розроблення нормативно-правового акта та запровадження послуги денного догляду та підтриманого проживання, зокрема шляхом створення відділень/груп денного догляду та підтриманого проживання для людей похилого віку та інвалідів.

Доводиться звернути увагу на ризик часткового виконання заходу Плану дій. Наведена Мінсоцполітики інформація стосується лише роботи з розроблення нормативно-правового акта й запровадження послуги денного догляду та створення відділень/груп денного догляду. Відсутність інформації про розроблення послуги підтриманого проживання як і формування відповідних груп підтриманого проживання змушує підозрювати, що Мінсоцполітики не зможе реалізувати захід у визначений Планом дій термін.

Існує ризик невідповідності положень прийнятого нормативно-правового акта очікуваному результату Національної стратегії. За окремими заходами затверджений документ видається декларативним. Реалізація напрямків Національної стратегії потребуватиме в тому числі й збільшення ресурсів та повноважень на рівні громад. 

Відсутність затвердженого стандарту соціальної послуги із підтриманого проживання може поставити під сумнів досягнення очікуваного результату Національної стратегії «Створення ефективної системи надання соціальних послуг, у тому числі із забезпечення соціального супроводу та підтриманого проживання людей з інвалідністю».

Стан виконання заходу: ризик часткового виконання, наслідком якого може стати не відповідність очікуваному результату Національної стратегії.

Рекомендації:

1. Мінсоцполітики під час розробки Плану дій на реалізацію Стратегії подолання бідності провести консультації з  інститутами громадянського суспільства, що не є сторонами соціального діалогу, інститутами репрезентації органів місцевого самоврядування.

2. Мінсоцполітики оприлюднити проект постанови КМУ щодо внесення змін до Типового положення про центр соціально-психологічної допомоги, затвердженого постановою КМУ від 12 травня 2004 р. № 608, щодо виключення обмеження стосовно прийняття до центру осіб, що потребують постійного стороннього догляду і не мають змоги самостійно себе обслуговувати, розробка якої передбачена підпунктом 7 Пункту 49 Плану дій.

Забезпечення права на охорону здоров’я

Планом дій передбачено:

Пункт 60. Забезпечення захисту прав пацієнтів

1) закріплення на законодавчому рівні визначення поняття "підлітки" відповідно до міжнародних стандартів як вікової групи від 10 до 18 років включно

У листі МОЗ від 18.03.2016 було повідомлено про необхідність додаткового часу на опрацювання відповіді. На даний момент жодних додаткових листів не надійшло. Також у телефонній розмові щодо визначення відповідальних підрозділів та осіб у Міністерстві, було надано відповідь, що структура Міністерства перебуває у процесі зміни, тому неможливо надати запитувану інформацію.

МБФ «СНІД Фонд Схід–Захід» (AFEW–Україна) зазначено, що за українським законодавством, усі суб’єкти традиційно поділяються на дві групи: дорослі і діти (неповнолітні). Такий розподіл зумовлений чітко визначеним віковим критерієм – повноліттям, згаданим вище і пов’язаним із досягненням особою 18 років. Усіх інших осіб, які не переступили цієї вікової межі, прийнято називати «неповнолітніми». Конституція України в розділі ІІ «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» використовує терміни «діти», «повнолітні діти» (ст.ст.51,52), та «неповнолітні» (ч.5 ст.43), проте визначення, хто підпадає під ці поняття, Основний закон не дає. Аналізуючи КК України, ми стикаємось із поняттям «неповнолітній» (в законі виділено окремий розділ «Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх»). Ці норми, поряд із положеннями окремих статей, створюють законодавчу базу кримінально-правового захисту та відповідальності неповнолітніх. Кодекс про адміністративні правопорушення також містить комплекс норм, які стосуються неповнолітніх суб’єктів правовідносин. На відміну від цивільного законодавства, Сімейний кодекс використовує термін «дитина», тобто особа до досягнення нею повноліття (ст.6 СК), яка поділяється на дві категорії: малолітню – «дитина до досягнення нею чотирнадцяти років» (ч.2 ст.6 СК), та неповнолітню – «дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років» (ч.3 ст.6 СК). Закон України «Про охорону дитинства», який встановлює основні засади державної політики щодо охорони дитинства, використовує термін «дитина», під яким розуміються «особи віком до 18 років (повноліття)» (ст.1 Закону). Проте в законі не міститься інших чітких визначень етапів неповноліття, зокрема «підліткового віку». В ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я» згадується поняття «підліток» проте не надається жодних визначень та/або посилань на визначення цього поняття.

Видається за доцільне чітко окреслити етапи неповноліття (особи віком до 18 років) та систематизувати їх в єдиному кодифікованому нормативно-правовому акті, який матиме універсальний характер.

В той же час, відповідно до рекомендацій ВООЗ (WHO) та ЮНІСЕФ (UNICEF) з метою дотримання прав неповнолітніх пацієнтів необхідно чітко дати визначення та законодавчо закріпити поняття «підліток» і «підліток груп ризику». Це сприятиме розробці та впровадженню цільових програм щодо профілактики й лікування відповідно від специфіки та потреб цієї конкретної вікової групи. Відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), термін «підлітки» включає людей віком від 10 до 19 років; «молодь» – між 15 і 24 роками; а «молоді люди» – у віці між 10 і 24 роками. Оскільки відповідно до законодавства України дитиною вважається людина до досягнення нею 18 років, а підлітковий вік прийнято вважати перехідним від статусу «дитини» до статусу «дорослого», пропонується закріпити поняття «підліток» віком від 10 до 18 років. Підлітки груп ризику – це діти та молоді люди (вікова група 10–18 років, дівчата та хлопці), які внаслідок своєї поведінки найбільше наражаються на ризик інфікування ВІЛ, а саме:

▪ споживають ін’єкційні наркотики з використанням нестерильного ін’єкційного інструментарію;

▪ практикують незахищені статеві контакти внаслідок сексуальної експлуатації, включно з тими, хто став жертвою торгівлі людьми, тими, хто має незахищений (часто примусовий) секс за винагороду;

▪ хлопці, які мають незахищений анальний секс з чоловіками, в тому числі за винагороду.

В Україні до представників груп ризику інфікування ВІЛ відносять споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН); жінок, які надають сексуальні послуги на комерційній основі (ЖКС); чоловіків, які практикують секс з чоловіками (ЧСЧ), а отже діти та молодь груп ризику – це вікові категорії 10–19–річних осіб серед СІН, ЖКС та ЧСЧ. Уразливі підлітки – ті, які наражаються на ситуативний ризик і знаходяться за один крок від ризикованої поведінки. Уразливою групою до ризику ВІЛ-інфікування є діти та молодь, які живуть або працюють на вулиці. Серед них, за результатами різноманітних досліджень, є представники всіх трьох груп ризику (СІН, ЖКС, ЧСЧ), а також ті, які поєднують ризиковану поведінку та водночас належать до кількох груп ризику або наражаються на ситуативний ризик (перебувають за крок від ризикованої поведінки).

Стан виконання заходу: не виконано.

8) утворення міжвідомчої робочої групи із залученням міжнародних спеціалістів та фахівців для здійснення моніторингу ситуації, розроблення та підготовки спецкурсу за напрямом "інтерсексуальність", включення даного спецкурсу до програм підвищення кваліфікації;

утворення мультидисциплінарної робочої групи з питань розроблення та впровадження медичних стандартів (уніфікованих клінічних протоколів) медичної допомоги на засадах доказової медицини.

Пункт 62. Забезпечення доступу до одержання медичної допомоги особам, яким встановлено діагноз інтерсексуальність

1) утворення міжвідомчої робочої групи із залученням міжнародних спеціалістів та фахівців для здійснення моніторингу ситуації, розроблення та підготовки спецкурсу за напрямом "інтерсексуальність", включення зазначеного спецкурсу до програм підвищення кваліфікації, утворення мультидисциплінарної робочої групи з питань розроблення та впровадження медичних стандартів (уніфікованих клінічних протоколів) медичної допомоги на засадах доказової медицини

Пункт 60.8 та Пункт 62.1 фактично дублюються.

Згідно з відповіддю МОЗ, наказом МОЗ України від 25.12.2015 № 899 «Про затвердження складу мультидисциплінарних робочих груп з розробки медичних стандартів (уніфікованих клінічних протоколів) медичної допомоги на засадах доказової медицини у 2015–2016 роках» створено мультидисциплінарну робочу групу з опрацювання медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги за темою «Транссексуалізм». Згаданою робочою групою розроблено проект наказу МОЗ «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при гендерній дисфорії», який було оприлюднено на офіційному сайті МОЗ України для громадського обговорення.

Проте ознайомлення з текстом зазначеного наказу, який є в загальному доступі, встановлено, що ним затверджений персональний склад мультидисциплінарних робочих груп із розробки медичних стандартів (уніфікованих клінічних протоколів) медичної допомоги на засадах доказової медицини у 2015 – 2016 роках за темами: «Ожиріння у дітей» та «Цукровий діабет 1 типу в дітей»[10]. Це свідчить про те, що зазначений пункт не виконаний.

Стан виконання заходу: не виконано.

Рекомендації:

1. МОЗ внести зміни до таких нормативно-правових актів:

1) ЗУ «Про охорону дитинства» встановлює основні засади державної політики щодо охорони дитинства, використовує термін «дитина», під яким розуміються «особи віком до 18 років (повноліття)» (ст.1 Закону). Рекомендується внести зміни до закону та дати чітке визначення поняття «підліток» як особи віком від 10 до 18 років.

2.) ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я» – згадується поняття «підліток» (зокрема, Розділ VII, Ст.59; Ст. 60, Ст.65, Ст.66), проте не надається його визначення. Рекомендовано включити визначення поняття «підліток» відповідно до рекомендацій ВООЗ (WHO).

3.) Наказ МОЗ України від 08.02.2013 № 104 «Про затвердження Переліку та Критеріїв визначення груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ» – У Наказі відсутнє поняття «підлітків груп ризику». Рекомендується включити його в перелік груп ризику.

Забезпечення прав дитини

Планом дій передбачено:

Пункт 66. Створення ефективної системи охорони дитинства

8) утворення робочої групи за участю неурядових громадських організацій щодо внесення змін до критеріїв оцінки ефективності діяльності місцевих держадміністрацій шляхом доповнення їх питаннями захисту прав дитини

Протягом І кварталу 2016 року цей захід виконаний не був. Як повідомило Мінсоцполітики, 03.04.2015 наказом №376 від створена робоча група з питань розробки проекту ЗУ «Про Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації конвенції ООН про права дитини на період до 2021 року» та нормативно-правових актів у сфері захисту прав дитини, на засіданні якої найближчим часом буде розглянуто зазначене питання. Проте у загальному доступі текст зазначеного наказу відсутній, тому оцінити персональний склад робочої групи та її повноваження щодо створення робочої групи за участю неурядових громадських організацій щодо внесення змін до критеріїв оцінки ефективності діяльності місцевих держадміністрацій оцінити неможливо.

Стан виконання заходу: не виконано.

Пункт 67. Створення умов для самовираження та розвитку дитини

1) вжиття на виконання Закону України "Про приватизацію державного майна" місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування дієвих заходів для повернення незаконно відчужених об’єктів соціальної інфраструктури (дошкільних навчальних закладів, будинків культури тощо);

збільшення частки соціальної інфраструктури у вимогах до забудовників для задоволення соціально культурних потреб територіальної громади з урахуванням кількості дітей

Інформації щодо вжиття дієвих заходів для повернення незаконно відчужених об’єктів соціальної інфраструктури (дошкільних навчальних закладів, будинків культури тощо) та збільшення у вимогах до забудовників частки соціальної інфраструктури для задоволення соціально культурних потреб територіальної громади з урахуванням кількості дітей не надійшло.

Стан виконання заходу: не виконано.

68. Забезпечення запобігання соціальному сирітству та інституціалізації дітей

6) розроблення відповідних змін до законодавства у частині уніфікації та приведення у відповідність статусів "дитини, розлученої із сім’єю" та "дитини, позбавленої батьківського піклування", як результат – поширення гарантії соціальної допомоги на дітей-біженців та дітей, які визнані особами, які потребують додаткового захисту

Як зазначається у відповіді Мінсоцполітики, проект постанови КМУ «Про особливості соціального захисту дітей, розлучених із сім’єю, в Україні» був презентований ще 30.07.2015. Він був доопрацьований з урахуванням пропозицій, висловлених учасниками трьох узгоджувальних зустрічей, які відбулися у вересні, жовтні та грудні 2015 року. Однак, до теперішнього часу не направлений на погодження. Відповідно, можна зробити висновок, що цей захід не виконано.

Стан виконання заходу: не виконано.

7) розроблення відомчого нормативно-правового акта щодо застосування законодавства з питань представництва інтересів дітей без супроводу батьків або осіб, які їх замінюють

Згідно з відповіддю Мінсоцполітики, проект доопрацьовується.

Стан виконання заходу: виконано частково.

Пункт 71. Упровадження послуг, що базуються на дружньому підході до дитини, насамперед медичних, соціальних, юридичних

5) сприяння функціонуванню національної дитячої "гарячої лінії"

Виконання триває.

Стан виконання заходу: у стані виконання.

Пункт 73. Запровадження та забезпечення функціонування системи послуг раннього втручання з метою створення сприятливих умов життєдіяльності для дітей, які мають порушення розвитку, підтримки сімей, в яких вони виховуються, запобігання відмовам батьків від дітей, які мають порушення розвитку, інвалідизації дитячого населення

1) розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України проекту нормативно-правового акта щодо реалізації пілотного проекту стосовно впровадження практики надання послуг раннього втручання

Згідно з відповіддю, МОЗ підготовлений та подано на розгляд до КМУ проект розпорядження «Деякі питання реалізації пілотних проектів стосовно впровадження практики надання послуг раннього втручання для дітей». 25 березня 2016 року на установчій міжвідомчій нараді за участю фахівців Департаментів охорони здоров’я, науки і освіти та соціально захисту населення Харківської обласної державної адміністрації розглядались організаційні питання реалізації проекту на території регіону з плануванням заходів на найближчий період. Відповідей від Одеської, Львівської та Закарпатської облдержадміністрацій не надійшло.

Стан виконання заходу: виконано частково.

Забезпечення права на освіту

Планом дій передбачено:

Пункт 83. Упровадження інклюзивного навчання для можливості реалізації людьми з інвалідністю права на освіту

2) розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України законопроекту про внесення змін до Законів України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", "Про загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту", "Про професійно-технічну освіту" та "Про вищу освіту" щодо упровадження інклюзивного навчання для можливості реалізації особами з особливими освітніми потребами права на освіту.

МОН затверджено План заходів для виконання плану дій.[11] Наявність такого внутрішнього документа можна схвально оцінити. На жаль, цим і обмежується позитивна діяльність Міністерства. Принаймні, на етапі пропонованого огляду.

У поданій МОН інформації зазначається, що захід виконано. Підставою для цього є подана нижче інформація із ЗУ «Про вищу освіту», який був прийнятий у 2014 році. Поданий МОН висновок має надто оптимістичний вигляд, зважаючи на те, що слід внести відповідні зміни до інших законодавчих актів, у тому числі до ЗУ «Про освіту». Залишається сподіватись, що впродовж ІІ – ІV кварталу 2016 року МОН ініціюватиме зазначені зміни.

Упродовж першого кварталу 2016 року тривало доопрацювання проекту ЗУ «Про освіту», у який за участю зацікавлених сторін були внесені пропозиції щодо інклюзивного навчання, що може свідчити про певний прогрес у досягненні очікуваного результату Стратегії[12].

Стан виконання заходу: відсутня інформація про прогрес у виконанні заходу.

Рекомендації:

МОН за участю зацікавлених сторін доопрацювати зміни до законодавчих актів щодо запровадження інклюзивного навчання.

Підвищення рівня обізнаності у сфері прав людини

Планом дій передбачено:

Пункт 84. Розроблення у співпраці з міжнародними організаціями, в тому числі неурядовими, та затвердження загальнодержавної програми з освіти у сфері прав людини, що містить чітку систему моніторингу та оцінки її виконання

2) Щодо розроблення загальнодержавної програми освіти у сфері прав людини.

Заходи із підготовки програми МОН реалізовує у 2016 році. Проте, на час підготовки Звіту, МОН не затверджено Наказ про створення Робочої групи із розробки програми. Більше того, із інформації Міністерства, в тому числі відповіді на додатковий запит, є не зрозумілим, на яких засадах робоча група формуватиметься. Аналіз проведених МОН публічних заходів не дає можливості визначити, у який спосіб Міністерство залучатиме міжнародні організації та неурядові організації, що не є членами громадських рад МОН.[13]

Можна привітати проведення МОН обговорень із керівниками ВНЗ питань реалізації Національної стратегії. Водночас, не ставиться під сумнів нагальність питань мінімізації перешкод у реалізації права на освіту окремими групами. Однак, серед порушених час публічних заходів питань не виявлено питання безпосередньо пов’язаного із обговоренням проекту програми із освіти у сфері прав людини. 

Стан виконання заходу: розпочато виконання заходу. Існує ризик невідповідності очікуваному результату Національної стратегії.

Пункт 85. Включення до навчальних програм загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів теми з міжнародних стандартів у сфері прав людини

4) введення обов’язкового навчання для військовослужбовців предметам «Основи міжнародного гуманітарного права» та «Основи прав людини»

У першому кварталі 2016 року на МОН покладено завдання щодо введення обов’язкового навчання для військовослужбовців. На жаль, немає підстав стверджувати, що захід було виконано. Позитивно оцінюючи подану МОН інформацію щодо введення навчального курсу «Захист вітчизни», слід наголосити, що термін його введення (2014 рік) не зовсім відповідає предмету заходу. Більше того, індикатор заходу Плану дій недвозначно вказує на підготовку відповідного Наказу МОН. Водночас, непроведення навчання військовослужбовців основам гуманітарного права та прав людини, особливо для осіб, що перебувають на території проведення АТО, спричинює збільшення кількості військових злочинів.

Стан виконання заходу: виконується.

Пункт 87. запровадження регулярного та системного проведення інформаційно-просвітницької роботи в суспільстві, у тому числі з використанням альтернативних засобів спілкування та спрощеної мови, для поширення знань про права і свободи людини.

1) організація висвітлення в теле- та радіопередачах питань про права і свободи людини

Позитивно оцінюючи реалізовані Мін’юстом у 2015 році заходи із інформування про права людини, не виявлено інформацію, яка б свідчила про запровадження системної роботи в цьому напрямку на час реалізації Національної стратегії, в тому числі календарний план графік заходів та програм інформування.

Доводиться констатувати, що здійснювані МОН заходи із інформування, зокрема просвітницькі заходи для працівників освіти, свідчать про фрагментарний характер такого інформування. Необхідним є системність такої роботи із відповідним її виконання. 

Немає підстав стверджувати, що органами виконавчої влади використовуються альтернативні форми подання інформації, в тому числі мови національних меншин, спеціальні формати доступні для людей з інвалідністю. Крім того, відсутня інформація про пристосованість новостворюваних бюро із надання правової допомоги потребам маломобільних груп населення.

На час підготовки звіту складно дати оцінку досягнутого МОН прогресу в підготовці програми освіти в галузі прав людини. Формально, МОН опрацьовує питання реалізації Національної стратегії у відомчому плані заходів та під час відповідних публічних зустрічей із освітянським загалом. Підготовлено проект Наказу про створення робочої групи. Проте, порушені питання та результат проведених МОН публічних зустрічей не дозволяє говорити про напрацювання передбаченого Національною стратегією документа.

На жаль, МОН не вжило жодних заходів із введення курсів із прав людини та гуманітарного права для військовослужбовців. Подана інформація може свідчити про недостатню спроможність Міністерства в реалізації зазначеного завдання Плану дій.

Потребує більш системної організації робота із інформування суспільства щодо прав і свобод людини.

Стан виконання заходу: у стані виконання. Захід виконується не по суті.

Рекомендації:

1. МОН слід невідкладно переглянути кроки із виконання заходу Плану дій. Зокрема, створена робоча група із доопрацювання курсу «Захист вітчизни» має бути посилена, а її діяльність слід переорієнтувати, в тому числі на невідкладну підготовку курсів із основ гуманітарного права та основ прав людини для військовослужбовців. 

2. МОН оприлюднити проект Наказу «Про створення робочої групи із розробки загальнодержавної програми з освіти у сфері прав людини»;

3. Невідкладно ввезти курси із основ гуманітарного права та основ прав людини для військовослужбовців, передбачених пунктом 84.4 Плану дій.

4. Органам виконавчої влади оприлюднити заплановані заходи із систематичного інформування суспільства з питань прав і свобод людини, в тому числі із використанням альтернативних форм подання інформації.

5. МОН звернути увагу на пункти Плану дій, які взагалі не виконуються (інформація про які не надана). Зокрема:

– організація висвітлення в теле- та радіопередачах питань про права і свободи людини;

– проведення тижнів прав людини. Рекомендовано залучати громадські організації, які працюють в Україні з питань прав людини;

– проведення інформаційно-просвітницької роботи в суспільстві, у тому числі з використанням альтернативних засобів спілкування та спрощеної мови, для поширення знань про права і свободи людини;

– розроблення та поширення методичних посібників у галузі прав людини, забезпечення розміщення електронних версій зазначених посібників на власних веб–сайтах;

– розпочати процес формування доступності підручників з прав людини шляхом їх електронізації та розміщення на офіційному веб–сайті Міністерства;

– оголошувати відкритий конкурс на участь тренерів з числа громадських організацій у тренінгах і семінарах про права людини для вчителів та викладачів вищої школи.

Протидія гендерному насильству, торгівлі людьми та рабству

Планом дій передбачено:

Пункт 89. Щодо удосконалення системи надання допомоги жертвам злочинів пов’язаних із торгівлею людьми.

2) проведення заходів з виявлення та ідентифікації жертв торгівлі людьми та надання їм допомоги відповідно до програми реабілітації

За інформацією Мінсоцполітики України[14], у звітному періоді 181 особі встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми із них:

· 175 – громадяни України і 6 іноземців (громадяни Пакистану, Молдови та Російської Федерації).

· 76 чоловіків, 79 жінки, 8 хлопчиків, 18 дівчаток.

· Внутрішня (всередині країни) – 37 випадків, міжнаціональна (транскордонна) – 144 випадки.

СБУ у січні 2016р. у Донецькій області викрито протиправну  діяльність громадянки України, яка організувала міжнародний канал незаконного переміщення громадянок України через державний кордон до Греції для зайняття проституцією.

Мінсоцполітики подає інформацію про сформовану систему надання допомоги та послуг особам, постраждалим від торгівлі людьми у Вінницькій, Харківській, Херсонській областях. Зокрема, через систему Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.  Разом із тим, є сумнів щодо наявності системної роботи в цьому напрямку, зокрема реабілітації жертв. Так, в окремих областях таку реабілітацію надають мережі Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Інші – через посередництво неурядових організацій та/або медичних установ. Із зазначеного складно зробити висновок про ефективність системи реабілітації та іншого виду допомоги жертвам злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми.

Стосовно ж забезпечення діяльності установ, що надають допомогу жертвам гендерного насильства та торгівлі людьми,[15] то Мінсоцполітики обмежилось лише кількісними показниками, вказавши на 696 Центрів, які здійснюють оцінку потреб жертв насильства та формування програм реабілітації, а також на 18 Центрів соціально-психологічної допомоги. Інформація ж стосовно кількості осіб, яким надано допомога взагалі стосується 2015 року. 

Стан виконання заходу: виконується.

Пункт 93. Щодо підвищення ефективності боротьби зі злочинністю, пов’язаною з торгівлею людьми, кримінального розслідування та переслідування.

1) виявлення та розкриття злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, у тому числі вчинених організованими групами

На запит експертів повідомлено, що впродовж 2015 року підрозділами поліції виявлено 111 кримінальних правопорушень, передбачених статтею 149 КК України, із них 98 повідомлено про підозру.

Досудове розслідування закінчено за 90 кримінальними правопорушеннями, які направлені до суду з обвинувальними актами. Припинено діяльність організованої злочинної групи, що діяла в зазначеній сфері.

Станом на 01.01.2016 органами Національної поліції задокументовано 36 кримінальних правопорушень, передбачених статтею 149 КК України. У ході досудового розслідування 12 особам повідомлено про підозру. Закінчено досудове розслідування за 14 кримінальними правопорушеннями, які направлені до суду з обвинувальними актами.

За звітний період установлено та надано допомогу 102 потерпілим від торгівлі людьми, з них 62 особи жіночої та 40 чоловічої статі, у тому числі 6 неповнолітніх.

Установлено та надано допомогу 25 потерпілим від торгівлі людьми – 16 осіб жіночої статті та 9 осіб чоловічої статті, у тому числі 1 неповнолітній.

Аналіз ситуації, що склалася з торгівлею людьми в Україні свідчить про нові тенденції у цій сфері (збільшення випадків трудової експлуатації порівняно із сексуальною, зокрема, збільшилися випадки використання дітей у жебрацтві, внутрішньої торгівлі, торгівлі дітьми). Змінено пріоритети оцінки роботи підрозділів поліції у боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, а саме перехід від кількісного показника зареєстрованих правопорушень до якості проведення досудового розслідування та кримінального переслідування трафікерів.

Це надає можливість ідентифікувати більшу кількість осіб, які потерпіли від вказаної категорії кримінальних правопорушень та надати їм необхідну допомогу.

Експерти відзначають, відкритість та компетентність Департаменту боротьби зі злочинами, пов’язаними із торгівлею людьми.

Подана інформація не дозволяє прослідкувати досягнутий прогрес у реалізації Національної стратегії, оскільки відсутні індикатори вимірювання такого вдосконалення. Крім того, Мінсоцполітики обмежується лише показниками своєї поточної діяльності.

Стан виконання заходу: у стані виконання.

Рекомендації:

Мінсоцполітики спільно із зацікавленими сторонами, в тому числі Міжнародною організацією з міграції та неурядовими організаціями розробити індикатори вимірювання ефективності діяльності Міністерства, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, спрямованої на виявлення, допомогу та реабілітацію жертв торгівлі людьми.

Протидія домашньому насильству

Планом дій передбачено:

Пункт 97. Удосконалення порядку надання допомоги жертвам домашнього насильства та впровадження програми, спрямованих на навчання осіб, які вчинили домашнє насильство, ненасильницькій поведінці в міжособистісних стосунках

3) розроблення та затвердження корекційних програм для осіб, які вчиняють домашнє насильство

За інформацією Мін’юсту, з метою попередження та подолання наслідків насильства в сім’ї за сприяння Міжнародного благодійного фонду «Українська фундація громадського здоров’я» розроблено такі корекційні програми:

– комплексна програма корекційно-реабілітаційної роботи з чоловіками, які вчиняють насильство або належать до групи ризику щодо його вчинення;

– комплексна програма корекційно-реабілітаційної роботи з дівчатами (14 18 років) та жінками, які пережили насильство або належать до групи ризику;

– програма підготовки працівників органів внутрішніх справ з питань попередження насильства щодо жінок;

– програма підготовки працівників закладів охорони здоров’я з питань попередження насильства щодо жінок.

Крім того, підготовлено навчально-методичний посібник запобігання насильству в сім’ї в роботі фахівців соціальної сфери.^[16]

Стан виконання заходу:  виконано.

Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків

Планом дій передбачено:

Пункт 99. Щодо впровадження міжнародних стандартів щодо забезпечення гендерної рівності, у тому числі на законодавчому рівні.

2) проведення аналізу національного законодавства щодо запровадження позитивних дій

4) проведення комплексного аналізу щодо виконання зобов’язань за міжнародними договорами з питань забезпечення гендерної рівності для визначення проблемних питань у процесі виконання зазначених зобов’язань

5) проведення заходів щодо досягнення цілей Стратегії Ради Європи у сфері гендерної рівності, що є аналогічними відповідним стратегічним цілям Національної стратегії у сфері прав людини

врахування положення майбутнього стратегічного документа ЄС у сфері гендерної рівності після набрання ним чинності у процесі розроблення майбутніх заходів у рамках реалізації державної політики у сфері гендерної рівності

6) визначення пріоритетів/заходів з метою виконання тих рекомендацій, що не імплементовані в Україні

За період підготовки огляду Мінсоцполітики звернулось із листом до ЦОВВ щодо аналізу законодавства та пропозиціями введення позитивних дій. Іншим листом Мінсоцполітики звернулось до МЗС та Представництва Ради Європи щодо здійснення перекладу Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи. Однак, є не зрозумілим чи проводився такий аналіз безпосередньо Мінсоцполітики.

Не проводиться й аналіз виконання міжнародних зобов’язань у цій сфері. Судячи із інформації Мінсоцполітики, триває лише їх обговорення. Водночас, у Мінсоцполітики триває підготовчий етап із приєднання до Конвенції Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція). Підготовлено проект закону «Про запобігання та протидії домашньому насильству».

Стан виконання заходу: захід виконується не у відповідності із очікуваним результатом Національної стратегії.

Пункт 100. Удосконалення механізму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

1) забезпечення діяльності радників з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків

2) забезпечено діяльність робочих груп з питань впровадження гендерних підходів у діяльність органів влади та місцевого самоврядування

За звітний період у 8-ми областях призначено Радників з гендерних питань. Мінсоцполітики звітує про розроблення Типового положення про Радника. Водночас, термін  виконання заходу 2016 – 2018 років здається надто тривалим.

Не є особливо результативною діяльність Мінсоцполітики і в питанні забезпечення діяльності робочих груп із формування гендерних підходів у діяльності органів влади та місцевого самоврядування. А посилання Міністерства на діяльність відповідних адміністрацій може свідчити скоріше про незначну спроможність місцевих органів виконавчої влади.

Стан виконання заходу: виконання заходів триває, однак є ризик їх не відповідності очікуваним результатам Національної стратегії.

Пункт 101. Удосконалення виборчого законодавства з метою комплексного урахування принципу рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, зокрема відповідальності за недотримання його вимог

1) удосконалення виборчого законодавства з метою комплексного урахування принципу рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, зокрема відповідальності за недотримання його вимог

На жаль, у звітному періоді діяльність Мінсоцполітики обмежувалась лише участю у відповідній робочій групі при Комітеті ВРУ з прав людини та експертних обговореннях.

Стан виконання заходу: у стані виконання.

Пункт 102. Включення компонента, спрямованого на поширення гендерних знань та подолання гендерних стереотипів, у систему освіти.

3) включення компонента, спрямованого на поширення гендерних знань та подолання гендерних стереотипів, у систему освіти

Позитивним видається впровадження курсів, пов’язаних із гендерною рівністю у вищих навчальних закладах. Разом із тим, аналіз лише назв таких навчальних програм («Основи гендерної паритетності», «Гендерний підхід у фізичній культурі та спорті») не дозволяє підтвердити системність такої роботи.

Позитивним є проведення освітньо-просвітницьких заходів із питань гендерної рівності та подолання стереотипів,, що передбачено Пунктом 102.4 Плану дій, в тому числі в засобах масової інформації. Водночас, без формування та оприлюднення відповідного плану-графіка таких заходів проведена робота є фрагментарною.

Подана Мінсоцполітики інформація не дозволяє зробити висновок про досягнення певного прогресу в реалізації Національної стратегії в частині імплементації міжнародних стандартів. Пропоновані заходи або є поточною реалізацією вже існуючої державної політики, або їх виконання перебуває лише на підготовчому етапі.

Ризиком при досягненні очікуваних результатів Стратегії може стати низька спроможність фахівців центральних та місцевих органів виконавчої влади. Не системною є й робота із підвищення обізнаності суспільства в питаннях гендерної рівності.

Стан виконання заходу: виконано частково.

Рекомендації:

1. Мінсоцполітики оприлюднити аналіз національного законодавства в частині можливості запровадження позитивних дій, передбачених Пунктом 99.2 Плану дій.

2. Мінсоцполітики оприлюднити результати комплексного аналізу щодо виконання зобов’язань за міжнародними договорами з питань забезпечення гендерної рівності для визначення проблемних питань у процесі виконання зазначених зобов’язань.

3. Переглянути терміни виконання Пункту 100.1 Плану дій «забезпечення діяльності радників з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

4. Переглянути термін виконання Пункту 102.2 Плану дій «забезпечено діяльність робочих груп з питань впровадження гендерних підходів у діяльність органів влади та місцевого самоврядування.

5. Забезпечити систематичне навчання фахівців центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування із питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

6. Розробити та запровадити календарний план-графік проведення освітньо-просвітницьких заходів із питань гендерної рівності та подолання стереотипів.

Попередження та протидія дискримінації

Планом дій передбачено:

Пункт 105. Забезпечення комплексності та узгодженості законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації, упровадження відповідних та своєчасних позитивних дій на національному та місцевому рівні у сфері запобігання та протидії дискримінації, забезпечення ефективного та своєчасного реагування держави на нові виклики

1) розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України законопроекту про внесення змін до Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" щодо:

приведення у відповідність з положеннями актів права ЄС переліку підстав, за якими забороняється дискримінація, включаючи заборону дискримінації на ґрунті сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, розширення переліку форм дискримінації (віктимізація), врегулювання питання заборони множинної дискримінації та дискримінації за асоціацією, уточнення сфер дії закону;

розширення положень, які регулюють питання встановлення особливих правовідносин, які не можуть вважатися дискримінаційними (виключення).

За інформацією Мін’юсту, на сьогодні на розгляді у ВРУ перебуває, підготовлений за участі експертів Мін’юсту та Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини, проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу)», внесений на розгляд ВРУ народними депутатами України Геращенко І.В., Климпуш–Цинцадзе І.О. та іншими (реєстр. № 3501 від 20 листопада 2015 року, прийнятий у першому читанні 16.02.2016).

Так, окремі положення зазначеного законопроекту за своїм змістом повною мірою відображають завдання, необхідність виконання яких передбачено підпунктом 1 пункту 105 Плану заходів, а саме законопроектом пропонується у ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» врегулювати питання стосовно:

визначення віктимізації однією з форм дискримінації (абзац четвертий підпункту 1 та підпункт 2 пункту 1 розділу І); 

заборони множинної дискримінації та дискримінації за асоціацією (абзаци сьомий, десятий підпункту 1 та абзац другий підпункту 3 пункту 1 розділу І);

уточнення переліку обставин, за яких встановлення певних обмежень або надання привілеїв у разі їх обґрунтованості не може вважатись дискримінацією (абзаци треті – дванадцятий підпункту 3 пункту 1 розділу І).

Щодо передбаченої Пунктом 105.1 Плану дій необхідності внесення змін до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» в частині заборони дискримінації на ґрунті сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, слід зазначити, що дане питання на сьогодні врегульовано в законодавстві України під час виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, шляхом імплементації положень Директиви Ради Європи № 2000/78/ЄC від 27 листопада 2000 року, якою встановлено загальні межі рівноправного поводження у сфері зайнятості та  професійної діяльності, та з цією метою Законом України від 12 листопада 2015 року № 785–VIII внесено відповідні зміни до статті 2¹ Кодексу законів про працю України.

З огляду на наведене, а також враховуючи положення частини другої статті 100 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861–VI, згідно з якою альтернативний законопроект може бути внесений не пізніш як у 14-денний строк після дня надання народним депутатам першого законопроекту з відповідного питання, вважаємо за доцільне зосередити діяльність Міністерства юстиції на супроводженні проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу)» (реєстр. № 3501 від 20 листопада 2015 року) у комітетах та на пленарних засіданнях Верховної Ради України.^[17]

За оцінкою експертів УГСПЛ та Уповноваженого ВРУ з прав людини, не можна повністю погодитися із запропонованою тезою Мін’юста про те, що положення вказаного законопроекту реєстр. № 3501 повною мірою  відповідають завданням, передбаченим Пунктом 105.1 Плану дій. Оскільки, вказаним підпунктом передбачено внесення змін до базового антидискримінаційного Закону – ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», зокрема щодо приведення у відповідність до положень актів права ЄС переліку підстав, за якими забороняється дискримінація, включаючи заборону дискримінації на ґрунті сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Водночас, розширення зазначеного переліку ознак у ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», проектом Закону реєстр. № 3501 від 20 листопада 2015 року, не передбачено.

Разом з тим, не можна погодитися з твердженням про те, що вказане питання врегульоване шляхом імплементації положень Директиви Ради Європи № 2000/78/ЄC від 27 листопада 2000 року, якою встановлено загальні межі рівноправного поводження у сфері зайнятості та професійної діяльності, і з цією метою Законом України від 12 листопада 2015 року № 785–VIII внесено відповідні зміни до статті 2¹ Кодексу законів про працю України. Оскільки КЗпП є актом законодавства, що регулює лише відносини у сфері праці, тобто регулює лише певну сферу суспільних відносин. Натомість Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» є базовим, загальним нормативно-правовим актом у сфері запобігання та протидії дискримінації.

Відповідно, для забезпечення прав і свобод людини та забезпечення належних умов для реалізації нею своїх прав і свобод перелік захищених ознак, за якими заборонено дискримінацію, має бути розширено шляхом внесення до переліку ознак у ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», зокрема, таких ознак, як сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність.

Стан виконання заходу: виконано частково.

2) розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України законопроекту про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення з метою врегулювання питання адміністративної відповідальності за дискримінацію, визначення штрафних санкцій та суб’єктів їх накладення

На розгляді ВРУ знаходиться проект ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу)» (реєстр. №3501 від 20 листопада 2015 року), внесений народними депутатами України Геращенко І.В., Климпуш-Цинцадзе І.О. та іншими, положення якого були напрацьовані спільно з представниками Мін’юсту.

Вказаним законопроектом передбачається, серед іншого, доповнення Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) новою статтею 18848 «Порушення законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації», якою встановлюється відповідальність у виді штрафу за порушення законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації, тобто пряму або непряму дискримінацію, утиск, відмову в розумному пристосуванні, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації чи віктимізацію, та множинну дискримінацію.

Повноваженнями щодо складання протоколів про такі адміністративні правопорушення законопроектом пропонується наділити уповноважених осіб секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини та представників Уповноваженого ВРУ з прав людини (зміни до статті 255 КУпАП).

Мін’юст забезпечуватиме супровід цього законопроекту в комітетах та на пленарних засіданнях ВРУ.^[18]

Стан виконання заходу: виконано.

8) утворення робочої групи із залученням міжнародних фахівців для розроблення проекту Порядку здійснення заміни офіційних документів особам, яким встановлено клінічний діагноз "транссексуальність", та підготовки пропозицій щодо внесення відповідних змін до інших нормативних документів.

Наказом МОЗ України від 25.12.2015№ 899 «Про затвердження складу мультидисциплінарних робочих груп із розробки медичних стандартів (уніфікованих клінічних протоколів) медичної допомоги на засадах доказової медицини у 2015–2016 роках» створено мультидисциплінарну робочу групу з опрацювання медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги за темою «Транссексуалізм».

Стан виконання заходу: виконано.

Пункт 110. Удосконалення порядку проведення органами виконавчої влади антидискримінаційної експертизи проектів нормативно–правових актів

1) розроблення та затвердження методики проведення антидискримінаційної експертизи, спрямованої на належне виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. N 61

Уповноваженим ВРУ з прав людини спільно з Радою Європи реалізовується спільний проект «Вдосконалення порядку проведення антидискримінаційної експертизи».

На першому етапі запланована підготовка короткого аналітичного звіту щодо міжнародного досвіду організації антидискримінаційної експертизи. Наразі здійснюється пошук міжнародного експерта, який підготує зазначений звіт.^[19]

Стан виконання заходу: у стані виконання.

Пункт 111. Здійснення підготовки статистичних даних про порушення законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації та притягнення до відповідальності винних осіб

1) прийняття нормативно-правового акта щодо впровадження системи ведення центральними та місцевими органами виконавчої влади обліку звернень щодо дискримінації

Розроблено проект постанови КМУ «Про внесення змін до розділу II Класифікатора звернень громадян», який листами Мін’юсту від 25 березня 2016 р. № 2307/6/26–16 подано на погодження до Мінекономрозвитку, Мінсоцполітики, Мінфіну та від 25 березня 2016 р. № 2309/6/1–16 – до Уповноваженого ВРУ з прав людини.

Стан виконання заходу: не виконано.

3) включення до категорій узагальнення судової статистики категорії справ щодо дискримінації

Як зазначено у звіті Мін’юсту, відповідно до статті 16 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» передбачено кримінальну відповідальність за порушення законодавства про запобігання та протидію дискримінації. Разом з тим, КК України не передбачено окремого складу злочину, пов’язаного з дискримінацією. Склади злочинів, передбачені статтями 127, 300 КК України, містять ознаку дискримінації.

У зв’язку з цим судами при складанні статистичних звітів випадки дискримінації окремо не виділяються, якщо вони не становлять самостійного складу злочину.

Таким чином, після внесення відповідних змін до кримінального законодавства можливо запровадити відповідний облік судами справ зазначеної категорії.

Одночасно поінформовано, що в разі притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 166³ «Дискримінація підприємців органами влади і управління» Кодексу України про адміністративні правопорушення, результати розгляду справи обліковуються у звітності за формою № 3.^[20]

Стан виконання заходу: не виконано.

6) запровадження збору статистичних даних та їх оприлюднення (звітність) щодо злочинів з мотивів нетерпимості.

Інформація МВС не надана.^[21]

Рекомендації:

1. Мін’юсту, Державній судовій відповідно до змісту заходу (перша колонка Плану дій)  забезпечити індикатор досягнення (третя колонка Плану дій).

2. Уповноваженому ВРУ з прав людини, МВС забезпечити вчасне виконання Плану дій та інформування про стан виконання.

Забезпечення прав корінних народів і національних меншин

Планом дій передбачено:

Пункт 116. Забезпечення захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини

2) перегляд Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року із забезпеченням прав ромської національної меншини, зокрема права на працю, охорону здоров’я, освіту та житло

З метою вирішення питань щодо реалізації Національної стратегії відповідно до постанови КМУ від 25 листопада 2015 р. №993 «Про утворення Міжвідомчої робочої групи з питань виконання плану заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року» було створено зазначену Міжвідомчу робочу групу, затверджено її Положення та Посадовий склад.

На даний час Міністерство культури України завершує формування персонального складу вищевказаної Міжвідомчої робочої групи, зокрема очікує на остаточні узгоджені пропозиції представників громадських організацій ромської національної меншини.

Питання перегляду Стратегії захисту, зокрема права на працю, охорону здоров’я, освіту та житло будуть винесені для розгляду на перших засіданнях Міжвідомчої робочої групи.^[22]

Стан виконання заходу: не виконано.

Рекомендації:

Міністерству культури України визначити суть заходу та забезпечити індикатор досягнення заходу.

Забезпечення прав учасників антитерористичної операції

Планом дій передбачено:

Пункт 117. Створення належних матеріально-технічних умов для учасників антитерористичної операції на період її проведення

3) розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України законопроекту про внесення зміни до статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту” щодо надання статусу учасника бойових дій особам, залученим до складу добровольчих формувань, які не ввійшли до складу офіційних військових підрозділів

Згідно з відповіддю Мінсоцполітики, такий Проект був підготовлений, погоджений із зацікавленими органами виконавчої влади та поданий до Мін’юсту для проведення правової експертизи. Однак за її результатами 22 січня 2016 року Мін’юст  надав свій висновок із зауваженнями. Окрім того зазначається, що 23.12.2015 на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Шухевичем Ю.–Б. Р., Білецьким А. Є., Петренком О. М. був внесений проект Закону України «Про правовий статус і соціальні гарантії учасників добровольчих збройних формувань в Україні» (реєстр. № 3707). Мінсоцполітики підтримує зазначений проект Закону та бере участь у його доопрацюванні під час проведення засідань комітетів Верховної Ради України. Проте й стосовно цього законопроекту Головне науково-експертне управління визнало, що за результатами розгляду у першому читанні законопроект доцільно повернути суб’єкту законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Стан виконання заходу: виконано частково.

4) розроблення проекту постанови Кабінету Міністрів України щодо компенсаційних виплат по інвалідності добровольцям та членам сімей загиблих добровольців, що були залучені до складу добровольчих формувань, які не ввійшли до складу офіційних військових підрозділів

За підсумками І кварталу 2016 року цей пункт Плану не був виконаний. Мінсоцполітики повідомив, що ним розроблено проект постанови КМУ «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей» та погоджено із зацікавленими органами виконавчої влади. Цей проект тільки готується для подання до Мін’юсту для проведення правової експертизи.

Стан виконання заходу: виконано частково.

Пункт 119. Створення належних матеріально-технічних умов для учасників антитерористичної операції на період її проведення

2) розроблення проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 р. N 200 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на забезпечення постраждалих учасників антитерористичної операції санаторно–курортним лікуванням"

Мінсоцполітики повідомило, що зазначений захід знаходиться у процесі виконання: відповідний проект постанови Кабінету Міністрів України розроблений, погоджений без зауважень Мінфіном, МОЗ, Мінекономрозвитку, із зауваженнями, які враховано, – Мін’юстом. На даний час проект постанови готується для подання на розгляд КМУ.

Стан виконання заходу: виконано частково.

4) розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України проекту нормативно-правового акта, яким прирівняно до військовослужбовців солдат-резервістів, що загинули (померли), пропали безвісти або стали інвалідами внаслідок поранень, контузій, каліцтв, отриманих під час участі в антитерористичній операції

Жоден із виконавців (МВС, Національна гвардія, Пенсійний фонд України) інформації щодо результатів виконання цього заходу не надав. Відповідно, можна зробити обґрунтоване припущення, що цей захід, хоча й був запланований, проте наразі не виконаний.

Стан виконання заходу: не виконано.

Захист прав внутрішньо переміщених осіб

Планом дій передбачено:

Пункт 120. Задоволення життєво необхідних потреб внутрішньо переміщених осіб

2) розроблення проекту та затвердження постанови Кабінету Міністрів України щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505.

Мінсоцполітики повідомило, що розроблений проект постанови КМУ 14.03.2016 року направлений на погодження до заінтересованих ЦОВВ. Станом на день складання звіту постанова КМУ не прийнята.

Стан виконання заходу: не виконано.

Пункт 121. Здійснення комплексних заходів підтримки та соціальної адаптації громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України

1) На виконання пункту 3 статті 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» розроблення із залученням представників громадських неурядових організацій та міжнародних організацій комплексної державної програми інтеграції, соціальної адаптації та захисту і реінтеграції внутрішньо переміщених осіб, яка враховує в нормативно–правових актах особливості потреб для внутрішньо переміщених осіб з інвалідністю та їх сімей під час реалізації всіх заходів, зокрема вимоги щодо безбар’єрності житла для внутрішньо переміщених осіб з інвалідністю, дотримання принципу нероз’єднання родини, особливості патронажу та адаптації.

Постановою КМУ від 16.12.2015 № 1094 затверджена Комплексна державна програма щодо підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО в інші регіони України, на період до 2017 року.^[23]

Після затвердження Комплексна державна програма стала предметом критики як Уповноваженого ВРУ з прав людини, так і представників громадянського суспільства, оскільки програма не відповідає очікуваним результатам відповідного стратегічного напрямку та індикаторам їх досягнення, що визначений у Плані дій, зокрема не враховує потреби осіб з інвалідністю. Планом заходів Програми передбачено розроблення механізму фінансової підтримки проживання та харчування сімей, у яких на утриманні є особи з інвалідністю, з тяжкими формами захворювання та вдосконалення законодавства з питань соціального захисту переселених громадян, у тому числі в частині врахування потреб інвалідів з ураженням органів зору, слуху, опорно-рухового апарату, розумовою відсталістю, психічними розладами тощо, з утворенням додаткової ради з числа представників організацій інвалідів і волонтерських груп, які мають багатомісячний досвід підтримки переселених громадян – інвалідів.

У розділі Плану заходів Програми «Удосконалення законодавства з питань інтеграції, соціальної адаптації та захисту переселених громадян» не передбачені заходи щодо архітектурної доступності житла для осіб з інвалідністю.

Програма прямо не передбачає, що виконання всіх заходів її Плану заходів має здійснюватися з урахуванням особливих потреб ВПО з інвалідністю. ^[24].

Інформація про її доопрацювання відсутня.

Стан виконання заходу: виконано частково.

Захід формально виконаний, але не відповідає очікуваним результатам відповідного стратегічного напрямку Національної стратегії та індикаторам їх досягнення, що визначені у Плані дій.

8) розроблення проекту постанови Кабінету Міністрів України про затвердження положення про ведення реєстру (Єдиної інформаційної бази даних) про внутрішньо переміщених осіб з виділенням осіб за критерієм інвалідності, віку і гендерної приналежності, кваліфікації та іншими критеріями, а також з можливістю включення до реєстру відомостей про особливі потреби вимушених переселенців.

Мінсоцполітики повідомило, що на даний час базу даних обліку ВПО введено в експлуатацію в тестовому режимі в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад. Наразі спільно з громадськими, гуманітарними організаціями та заінтересованими центральними органами виконавчої влади і за фінансової підтримки Міжнародної організації з міграції проводяться роботи щодо модернізації бази даних. В оновленій версії бази даних розглядатиметься питання можливості організації роботи віддалених (зовнішніх) користувачів та буде забезпечено використання відповідних апаратних засобів авторизованого доступу й захисту інформації. Проте, про розроблення проекту постанови Кабінету Міністрів України у звіті Мінсоцполітики не зазначено.

Стан виконання заходу: не виконано.

10) утворення робочої групи для розроблення порядку надання компенсацій за майно, що було пошкоджене в результаті проведення антитерористичної операції.

Наказом Мінрегіонбуд від 25.03.2016 року №69 створено робочу групу для розроблення порядку надання компенсацій за майно, що було пошкоджене в результаті проведення антитерористичної операції.^[25]

Стан виконання заходу: виконано.

Пункт 122. Щодо використання міжнародно–правових механізмів для захисту прав і свобод внутрішньо переміщених осіб

1) розроблення і затвердження методичних рекомендацій щодо проведення експертизи проектів нормативно–правових актів, що зачіпають права внутрішньо переміщених осіб, на відповідність Керівним принципам ООН з питань переміщення всередині країни

Мін’юст повідомив, що Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не передбачає проведення експертизи проектів нормативно-правових актів, що зачіпають права ВПО. З метою необхідності уточнення центральних органів виконавчої влади відповідальних за конкретні заходи, передбачені Планом дій,  розроблено та листом від 8 квітня 2016 року № 12.2–26/523 надіслало причетним органам влади для опрацювання проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до  плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року», яким запропоновано визначити головним відповідальним органом за захід 122 Мінсоцполітики.

Стан виконання заходу: не виконано.

Рекомендації:

Відповідальним Мінсоцполітики та Мін’юсту:

1. виконати План дій;

2. виконати Рекомендації парламентських слухань на тему: «Стан дотримання прав внутрішньо переміщених осіб та громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України та на тимчасово неконтрольованій території в зоні проведення антитерористичної операції», схвалені Постановою ВРУ від 31.03.2016 № 1074–VIII^[26].

Вжиття необхідних заходів для захисту прав осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України

Планом дій передбачено:

Пункт 126. Вжиття необхідних заходів для захисту прав і свобод громадян України, у тому числі через доступні двосторонні та багатосторонні міжнародно–правові механізми

1) розроблення та затвердження Кабінетом Міністрів України Тимчасового порядку реєстрації фактів настання нещасних випадків з важким або смертельним наслідком, що сталися в населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень.

КМУ, як головний виконавець, на надав інформації про виконання цього заходу. В доступних джерелах також інформація відсутня.

Крім того, цей захід відповідає очікуваним результатам розділу «Забезпечення прав громадян України, які проживають у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» Національної стратегії.

Стан виконання заходу: не виконано.

2) розроблення та прийняття нормативно-правових актів щодо впровадження механізмів безперешкодної реалізації права на освіту громадянами, які проживають на тимчасово окупованій території (зокрема шляхом дистанційного навчання); процедури звільнення від Державної підсумкової атестації громадян, які проживають на тимчасово окупованій території на зразок механізму, передбаченого пунктом 56 постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 778.

МОН надана інформація про впровадження механізмів безперешкодної реалізації права на освіту громадянами, які проживають на тимчасово окупованій території (зокрема шляхом дистанційного навчання) через процедури звільнення від Державної підсумкової атестації громадян, які проживають на тимчасово окупованій території на зразок механізму, передбаченого пунктом 56 постанови КМУ від 27 серпня 2010 р. №778; а можливість здобуття вищої освіти за дистанційною формою навчання,  передбачену ЗУ «Про вищу освіту»,  вищі навчальні заклади, зокрема евакуйовані із зони проведення антитерористичної операції, активно впроваджують дистанційну форму навчання в освітній процес.

Не надана інформація про нормотворчу роботу. Не вказано, чи здійснюється відповідна робота щодо громадян України, які проживають в АРК та м.Севастополя.

Стан виконання заходу: не виконано.

Стан виконання заходу не відповідає очікуваним результатам Національної стратегії.

5) розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України проекту закону про визнання таким, що втратив чинність, Закону України “Про вільну економічну зону “Крим” у зв’язку з наявністю дискримінаційних положень у Законі щодо осіб, місце проживання яких зареєстровано на тимчасово окупованій території

Інформацію про виконання заходу не надана. Також не надано правову позицію Мін’юсту щодо законопроекту «Про визнання таким, що втратив чинність, ЗУ «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», зареєстрованого у ВРУ (реєстр. №3402 від 04.11.2015, внесений народним депутатом України Гончаренком О. О.).^[27]

Стан виконання заходу: не виконано.

Рекомендації:

1. КМУ:

1) внести до Плану дій зміни, якими перенести Пункт 126.1 Плану дій (розроблення та затвердження КМУ Тимчасового порядку реєстрації фактів настання нещасних випадків з важким або смертельним наслідком, що сталися в населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень) з розділу «Вжиття необхідних заходів для захисту прав осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України» в розділ «Забезпечення прав громадян України, які проживають у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» та забезпечити його негайне виконання.

2. МОН при виконанні Плану дій врахувати різницю правового регулювання тимчасово окупованих територій АРК та м.Севастополя, і Донецької та Луганської областей, на окремих територіях яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а також різні можливості доступу громадян України, які проживають на зазначених територіях, до освіти.

3. Міністерству з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України врахувати пропозиції експертів УГСПЛ до законопроекту «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення дискримінаційних положень та врегулювання прогалин у правовідносинах з державою громадян, що проживають на тимчасово окупованій території України або переселились з неї»^[28].

Забезпечення прав громадян України, які проживають у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження

Планом дій передбачено:

Пункт 127. Відновлення можливості перетинання лінії зіткнення громадським пасажирським транспортом

1) розроблення та прийняття проекту нормативно–правового акта щодо внесення змін до пункту 1.6 Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей з метою вдосконалення системи переміщення осіб та транспортних засобів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, відновивши рух громадського пасажирського транспорту через лінію зіткнення.

АТЦ надано детальну інформацію щодо перешкод виконання зазначеного пункту Плану дій. Разом з тим, не зазначено на будь-яких заходах органів влади, в тому числі переговорів щодо можливості відновлення руху громадського транспорту. На жаль, як і раніше дозволяються лише можливості нерегулярних перевезень груп та перетин лінії зіткнення власним транспортом.

Стан виконання заходу: не виконано.

Пункт 128. Створення належних умов для відновлення соціальних виплат громадянам, які проживають у відповідних населених пунктах Донецької та Луганської областей, і вжиття заходів до забезпечення їх прав на охорону здоров’я та освіту

1) розроблення механізму забезпечення пенсійних та інших соціальних виплат мешканцям територій, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, яким скасовується необхідність реєстрації внутрішньо переміщених осіб, які проживають у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

За інформацією Мінсоцполітики^[29], запроваджено спрощений порядок переведення соціальних виплат особам, які переїхали із Донецької та Луганської областей в інші регіони України, за постійним або тимчасовим місцем перебування. Такі переведення здійснюються за заявою громадян, після отримання ними довідки про взяття на облік особи, яка перемістилась з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, при пред’явленні паспорта чи іншого документа, який засвідчує особу. Відповідно до постанови КМУ від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік ВПО, затвердженим постановою КМУ від 01.10.2014 № 509 «Про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб».

За оцінкою БФ «Право на захист» захід не виконано.^[30]

Стан виконання заходу: не виконано.

2) розроблення та прийняття нормативно-правових актів щодо впровадження механізмів для безперешкодної реалізації права на освіту для громадян, які проживають у населених пунктах Донецької і Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження; процедури звільнення від Державної підсумкової атестації громадян, які проживають у населених пунктах Донецької і Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, на зразок механізму, передбаченого пунктом 56 постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 778.

У звіті Мін’юсту зазначено, що умови прийому на навчання до ВНЗ України в 2016 році, затверджені наказом МОН від 15 жовтня 2015 року № 1085, зареєстрованого у Мін’юсті 04.11.2015 №1351/27796, забезпечують вільний доступ до здобуття вищої освіти громадянам, які проживають у населених пунктах Донецької і Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Крім цього, на виконання абзацу шостого частини 12 статті 7 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» МОН розроблено Порядок проведення атестації для визнання кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання, здобутих на тимчасово окупованій території після 20 лютого 2014 року, який знаходиться на погодженні в структурних підрозділах Міністерства.

Усі питання щодо організації та навчання за дистанційною формою навчання визначені Положенням про дистанційне навчання затвердженим наказом МОН України від 25.04.2013 р. № 466 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 390 квітня 2013 р. за №703/23235 (зі змінами, внесеними наказом МОН України від 14.07.2015 № 761).

Відповідно до пункту 14 розділу ІІ Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти, затвердженого наказом МОН від 30 грудня 2014 року № 1547, зареєстрованого в Мін’юст 14 лютого 2015 року за № 157/26602, учні, які проживають на тимчасово окупованій території України та на території проведення АТО, проходять атестацію в загальноосвітньому навчальному закладі І–ІІІ ступенів «Міжнародна українська школа» або іншому навчальному закладі системи загальної середньої освіти України, що розташований на території, підконтрольній українській владі.

Відповідно до Орієнтовних вимог до проведення Державної підсумкової атестації (ДПА) учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти у 2015/2016 навчальному році, затверджених наказом МОН України  від 08. 02. 2016 р. № 94, особи, які не пройшли ДПА у строки, визначені Міністерством, матимуть можливість пройти ДПА в навчальному закладі у вересні поточного року за завданнями, укладеними навчальними закладами.

Також МОН опрацьована оперативна інформація, надана обласними та Київською міською державними адміністраціями щодо учнів (слухачів), які переселяються з Донецької і Луганської областей, АРК та м. Севастополя. Для здобуття професійно-технічної освіти до навчальних закладів звернулися 1945 осіб з Донецької та Луганської областей, 51 з АРК, 5 з м. Севастополь. 100 педагогічних працівників із зазначених регіонів були працевлаштовані до професійно-технічних навчальних закладів.

Стан виконання заходу: не виконано.

Пункт 130. Забезпечення безпечних умов для добровільного переселення в інші регіони України громадян, які проживають у відповідних населених пунктах Донецької та Луганської областей

1) визначення механізму реалізації пункту 7.13 Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей та затвердження відповідної інструкції

2) оприлюднення відповідних роз’яснень щодо застосування пункту 7.13 зазначеного Тимчасового порядку

У звіті Мін’юсту зазначено, що наразі п.7.13 Тимчасового порядку не потребує нових механізмів його реалізації та затвердження окремої інструкції, оскільки в ньому вже безпосередньо визначено, що особа, яку змусили або яка самостійно покинула своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, масових проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, за відсутності у такої особи підстав та документів, визначених пунктом 7.1 цього Тимчасового порядку, перетинає лінію зіткнення за рішенням керівника Координаційного центру без отримання дозволу фізичній особі, а в разі явної загрози життю та здоров’ю людини для перетину лінії зіткнення дозвіл взагалі не вимагається.

Разом з тим, чіткість формулювань і прозорість зазначеного Тимчасового порядку (оприлюднений на сайтах СБУ та Державною фіскальною службою України) не вимагає додаткових роз’яснень щодо застосування вказаного пункту.

Стан виконання заходу: не виконано.

3) внесення відповідних змін до зазначеного Тимчасового порядку, згідно з якими кожний контрольний пункт в’їзду/виїзду повинен бути облаштований пунктами медичного обслуговування, туалетами, кімнатами матері та дитини, бомбосховищами, місцями тимчасового затримання, системою оповіщення

У звіті Мін’юсту вказано, що 16.01.2016 представник АТЦ СБУ взяв участь у нараді під головуванням віце-прем’єр-міністра – міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Зубка Г.Г., під час якої вирішено створити міжвідомчу робочу групу під головуванням СБУ з питань облаштування контрольних пунктів в’їзду/виїзду (далі – КПВВ). В подальшому на виконання протокольного доручення віце–прем’єр–міністра – міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Зубка Г. Г. від 19.01.2016 № 17/42/0/1–16 міжвідомчою робочою групою за результатами виїзду на місця розташування КПВВ проведено оцінку поточного їх стану, розроблено технічне завдання щодо уніфікації та  додаткового облаштування КПВВ. За результатами підготовлено та направлено на адресу віце-прем’єр-міністра – міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства обґрунтовані пропозиції (від 04.02.2016 за №33/1111) щодо необхідних вимог із облаштування КПВВ (типовий паспорт об’єкта).

Стан виконання заходу: не виконано.

Рекомендації:

1. Головним виконавцям вникати в суть заходу та забезпечувати індикатор досягнення заходу.

2. Мінсоцполітики вникати у зміст заходу і розуміти різницю між внутрішньо переміщеними особами і мешканцям територій, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, яким скасовується необхідність реєстрації ВПО, які проживають у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

3. МОН при виконанні Плану дій врахувати різницю правового регулювання тимчасово окупованих територій АРК та м.Севастополя, і Донецької та Луганської областей, на окремих територіях яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а також різні можливості доступу громадян України, які проживають на зазначених територіях, до освіти.

Забезпечення прав біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, а також іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні

Планом дій передбачено:

Пункт 133. Забезпечення належних умов для звернення особи про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особливо дитині, розлученій із сім’єю

3) затвердження Порядку виявлення дітей, розлучених із сім’єю, та взаємодії органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування під час здійснення їх соціального захисту, у якому передбачено, зокрема, механізм призначення таким дітям законного представника

У відповіді Мінсоцполітики вказано, що ними розроблено та готується до направлення на погодження в установленому законодавством порядку проект постанови КМУ «Про особливості соціального захисту дітей, розлучених із сім’єю, в Україні». Проте незрозуміло, чи містить зазначений проект постанови КМУ Порядку виявлення дітей, розлучених із сім’єю, та взаємодії органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування під час здійснення їх соціального захисту, у якому передбачено, зокрема, механізм призначення таким дітям законного представника, чи ні.

Стан виконання заходу: виконано частково.

Пункт 134. Забезпечення реалізації особами, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, права на працю, охорону здоров’я, освіту

1) розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України проекту закону про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення" та проектів відповідних нормативно–правових актів з метою:

визначення біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, такою категорією громадян, у разі працевлаштування яких роботодавець отримує певну пільгу, для заохочення роботодавців до офіційного працевлаштування біженців

реєстрації та встановлення на облік з безробіття біженців та осіб, що потребують додаткового захисту, без наявності офіційного трудового стажу в Україні

сприяння біженцям та особам, що потребують додаткового захисту, в підвищенні кваліфікації або перекваліфікації за робітничими спеціальностями на безоплатній основі

Мінсоцполітики пропонує вилучити цей захід, враховуючи, що зазначене питання є законодавчо врегульованим. Проте НУО зауважують, що йдеться про визнання вразливою категорією біженців та осіб, які потребують додаткового захисту. Оскільки ця категорія за визначенням не має/не може мати соціального стажу в Україні, в ЗУ «Про зайнятість населення».

Згідно з Пунктом 134 Плану дій, біженці та особи, що потребують додаткового захисту мають бути визначені такою категорією громадян, у разі працевлаштування яких роботодавець отримує певну пільгу, для заохочення роботодавців до офіційного працевлаштування біженців реєстрації та встановлення на облік з безробіття біженців та осіб, що потребують додаткового захисту, без наявності офіційного трудового стажу в Україні сприяння біженцям та особам, що потребують додаткового захисту, в підвищенні кваліфікації або перекваліфікації за робітничими спеціальностями на безоплатній основі.

Наполягаючи на вилученні Пункту 134, Мінсоцполітики демонструє нерозуміння суті питання.

БО «БФ «РОКАДА» пропонує створити окрему робочу групу для всебічного обговорення проблеми та шляхів її вирішення.

Секретаріат Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначає, що виключення даного пункту є передчасним, адже біженці самі по собі є вразливою категорією і як такі мають бути включені до частини 1 статті 14 ЗУ «Про зайнятість населення», що надасть їм додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню. Крім цього, потрібно законодавчо визначити можливість легального працевлаштування шукачів притулку, адже вони можуть перебувати у процедурі набуття статусу біженця чи статусу особи, яка потребує додаткового захисту, протягом тривалого часу, а наша держава не надає їм достатню матеріальну допомогу.

Стан виконання заходу: не виконано, оскільки трактується головним виконавцем невірно.