Де межа повноти і детальності звітів моніторингу?
Чимало обговорень викликає це питання під час моніторингів Місцевого індексу прав людини. Один із наших принципів - монітори Індексу є місцевими активістами, а не досвідченими аналітиками. Це не мінус, а плюс на наш погляд. Адже ми не лише оцінюємо владу, але і розбудовуємо громадську активність. Фіналом бачимо не формальний звіт, а бажання втілювати його рекомендації.
Але це завдання - постійно розширювати когорту моніторів і партнерських організацій Індексу - супроводжується потребою постійно координувати процес і результат моніторингу, постійно навчати. Щоб вірити у моніторинг треба довіряти інструменту, команді, результатам.
Поговоримо про результати - це звіти моніторингів.
Інколи виникають питання - чому команда Індексу просить детально виписати пояснення оцінки кожного індикатора, невже ми не довіряємо моніторам? Відповідь - щоб читач (мешканець цієї чи іншої громади, місцевий чи центральний чиновник, журналіст) міг зрозуміти логіку оцінки, а не вірив на слово монітору. Принцип права на заперечення з боку оцінених вимагає пояснення своїх висновків. Тому наші монітори, незалежно від досвіду і рівня пояснюють чому виставлена та чи інша оцінка.
В Місцевому індексі відбувається дискусія про зміст, а не міряються регалії оцінників-моніторів та оцінюваних-чиновників.
При цьому команда Індексу намагається утримуватись від розпливчатості текстів, чим теж інколи зловживають монітори. Ми так багато читаємо нудних, безкінечних малозмістовних текстів (і від влади, і від різних контролюючих інституцій), що не хочемо бути на них подібними. Прості зрозумілі об’єктивні оцінки з цифровим виміром - це ще один базовий принцип, який був покладений у фундамент Місцевого Індексу прав людини.
Кожна нова група моніторингів додає якісних прикладів звітів, на яких навчаються монітори наступних досліджень. Так, перші "пілоти" на Закарпатті та Черкащині стали зразками оцінки великих міст (Ужгород) і сільських ОТГ (Білозірська ОТГ), робота у семи прифронтових та постраждалих населених пунктах Донеччини і двох сусідніх обласних центрів виробила стандарт оцінки великих міст з районним поділом (Маріуполь, Дніпро), міст де влада не йде на контакт та приховує свої недоліки (Торецьк), а також взагалі роботи з фокусуванням на правах, що дотичні до військового конфлікту. Кожна нова група моніторингів навчається повноті та детальності на попередніх прикладах і робить нові приклади якості для наступних моніторів.
Отже, звіти моніторингів мають бути рівно настільки повними і наскільки детальними, щоб демонструвати об’єктивність і ілюструвати зроблені висновки.